1. Фразеологічний словник української мови

кішка

і кі́шки нема́ чим годува́ти у кого. Хто-небудь дуже бідний. — Попросив би могорича, та знаю, що в вас і кішки нема чим годувати,— сказав Зануда й вийшов з хати (І. Нечуй-Левицький).

чия́ кі́шка са́ло з’ї́ла, зі сл. зна́ти. Хто винен. Поспіхом переписував (управитель) конторські книги набіло, та, знаючи добре, чия кішка сало з’їла, заздалегідь збирався тікати (Дніпрова Чайка).

(чо́рна) кі́шка пробі́гла; (чо́рний) кіт пробі́г між (поміж) ким. Хто-небудь посварився з кимсь, між ким-небудь виникла незгода, склалися напружені стосунки. Побачивши Колу, він повернув у хвіртку,— давно між ними чорна кішка пробігла (О. Кундзич); — Скажіть, Євгене Панасовичу... чому Настя мене цурається?.. Який це кіт пробіг поміж нами? (В. Речмедін); (Семен (тихим голосом):) Між мною і вами, учителю, пробіг чорний кіт (Я. Галан).

як (мов, ні́би і т. ін.) кіт (кі́шка) з соба́кою, зі сл. жи́ти. Без злагоди, постійно ворогуючи, сварячись і т. ін. Живуть як кішка з собакою (Укр.. присл..); — Ви тільки, бува, нічого не скажіть Давиду Онопрійовичу, бо ми й так живемо з ним, як кішка з собакою (С. Добровольський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кішка — кі́шка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кішка — Кітка, кицька, дит. киця; (якір) кітва, кітвиця. Словник синонімів Караванського
  3. кішка — -и, ж. 1》 Самка кота. Жити (бути і т. ін.), як кішка з собакою — постійно бути в незгоді. 2》 тех. Невелика кітва. || Пристрій у вигляді невеликої кітви з 3-4 лапами для піднімання підводних кабелів та затонулих предметів. 3》 тільки мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кішка — Кітка, котина, котюга, котусь, котко, котя, котеня, котятко, киця, кицька, киценька, кицюнька, киценя Словник чужослів Павло Штепа
  5. кішка — КІ́ШКА, и, ж. 1. Те саме, що кіт. Там, у гущавині молодого гілля, .. лісові кішки перегукуються, зозуля кує літа (Панас Мирний); – Що таке – гепарди? – Це, мамо, дикі навчені кішки... З ними на полювання ходили в степах (О. Словник української мови у 20 томах
  6. кішка — (-и) ж. 1. крим., мол., жрм. Жінка легкої поведінки. ПСУМС, 33; ЯБМ, 1, 468. 2. крим. Крадійка м'яса на базарі. СЖЗ, 53; ЯБМ, 1, 468. Словник жарґонної лексики української мови
  7. Кішка — (Кушка, Кошка) Самійло, ?-1602 (1620?), укр. козацький гетьман (1600-02); учасник морських походів запорожців проти турків; бл. 25 років перебував у полоні; 1595 організував повстання і повернувся в Україну; будучи гетьманом... Універсальний словник-енциклопедія
  8. кішка — КІ́ГТІ (залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюється до взуття для вилізання на стовп або гору), КІ́ШКА. Залізні кігті, прив'язані до чобіт, мов дебелі серпи, міцно вгрузли в соснову деревину (В. Словник синонімів української мови
  9. кішка — Кі́шка, -шки, -шці; кі́шки, кі́шок = ки́цька Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кішка — КІ́ШКА, и, ж. 1. Самка кота. Чує кішка, де миша є (Номис, 1864, № 9847); Коло нього лежала його вірна кішка з трьома маленькими сіренькими.. котенятами (Григ., Вибр., 1959, 124); *У порівн. Вона.. Словник української мови в 11 томах
  11. кішка — Кішка, -ки ж. 1) Кошка. 2) Небольшой якорь. Левиц. ПЙО. І. 3) сіра кішка. Родъ дѣтской игры. Ив. 47. Словник української мови Грінченка