1. Словник української мови в 11 томах

кішка

КІ́ШКА, и, ж.

1. Самка кота.

Чує кішка, де миша є (Номис, 1864, № 9847);

Коло нього лежала його вірна кішка з трьома маленькими сіренькими.. котенятами (Григ., Вибр., 1959, 124);

*У порівн. Вона.. витрушувала сіно з-за пазухи та пирхала, як кішка, що понюхала перцю (Н.-Лев., II, 1956, 317).

◊ Жи́ти (бу́ти і т. ін.), як кі́шка з соба́кою — постійно бути в незгоді.

Ми.. живемо з ним, як кішка з собакою (Добр., Тече річка.., 1961, 27);

Зна́є кі́шка, чиє́ са́ло з’ї́ла — про того, хто винен і почуває свою провину перед ким-небудь.

— Ага, знає кішка, чиє сало з’їла.. Не втечеш моїх рук! (Мирний, III, 1954, 292);

Кі́шці хвоста́ зав’яза́ти див. завя́зувати;

[Чо́рна і т. ін.] кі́шка пробі́гла помі́ж (між) ким — хтось посварився з кимось, між ким-небудь виникла незгода.

Чорна кішка пробігла поміж ними і сполохнула той лад, який досі був (Мирний, III, 1954, 297).

2. техн. Невелика кітва.

— Сідай, Миколо, в човен та тікай на море; закинь там кішку та й стій (Н.-Лев., II, 1956, 233);

// Пристрій у вигляді невеликої кітви з 3-4 лапами для піднімання підводних кабелів та затонулих предметів.

3. тільки мн. Те саме, що кі́гті 2;

// Загострені зубці, насаджені на пластини особливої форми, які прикріплюють до гірського взуття під час ходіння по льоду, скелях і т. ін.

Кішки являють собою загострені зубці, насаджені на пластини особливої форми, і одягаються на гірське взуття (В дорогу, 1953, 102).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кішка — кі́шка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кішка — Кітка, кицька, дит. киця; (якір) кітва, кітвиця. Словник синонімів Караванського
  3. кішка — -и, ж. 1》 Самка кота. Жити (бути і т. ін.), як кішка з собакою — постійно бути в незгоді. 2》 тех. Невелика кітва. || Пристрій у вигляді невеликої кітви з 3-4 лапами для піднімання підводних кабелів та затонулих предметів. 3》 тільки мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кішка — Кітка, котина, котюга, котусь, котко, котя, котеня, котятко, киця, кицька, киценька, кицюнька, киценя Словник чужослів Павло Штепа
  5. кішка — КІ́ШКА, и, ж. 1. Те саме, що кіт. Там, у гущавині молодого гілля, .. лісові кішки перегукуються, зозуля кує літа (Панас Мирний); – Що таке – гепарди? – Це, мамо, дикі навчені кішки... З ними на полювання ходили в степах (О. Словник української мови у 20 томах
  6. кішка — (-и) ж. 1. крим., мол., жрм. Жінка легкої поведінки. ПСУМС, 33; ЯБМ, 1, 468. 2. крим. Крадійка м'яса на базарі. СЖЗ, 53; ЯБМ, 1, 468. Словник жарґонної лексики української мови
  7. Кішка — (Кушка, Кошка) Самійло, ?-1602 (1620?), укр. козацький гетьман (1600-02); учасник морських походів запорожців проти турків; бл. 25 років перебував у полоні; 1595 організував повстання і повернувся в Україну; будучи гетьманом... Універсальний словник-енциклопедія
  8. кішка — і кі́шки нема́ чим годува́ти у кого. Хто-небудь дуже бідний. — Попросив би могорича, та знаю, що в вас і кішки нема чим годувати,— сказав Зануда й вийшов з хати (І. Нечуй-Левицький). чия́ кі́шка са́ло з’ї́ла, зі сл. зна́ти. Хто винен. Фразеологічний словник української мови
  9. кішка — КІ́ГТІ (залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюється до взуття для вилізання на стовп або гору), КІ́ШКА. Залізні кігті, прив'язані до чобіт, мов дебелі серпи, міцно вгрузли в соснову деревину (В. Словник синонімів української мови
  10. кішка — Кі́шка, -шки, -шці; кі́шки, кі́шок = ки́цька Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. кішка — Кішка, -ки ж. 1) Кошка. 2) Небольшой якорь. Левиц. ПЙО. І. 3) сіра кішка. Родъ дѣтской игры. Ив. 47. Словник української мови Грінченка