лавина

ЛАВИ́НА, и, ж.

1. Швидкий, раптовий рух величезної маси снігу, льоду, бруду з камінням, що зсувається з гірських схилів; сніговий обвал.

– Лавина, як відомо, складається з мільйонів невинних сніжних клаптиків і з нічого більше! (І. Франко);

Головне – не опинитись в епіцентрі лавини, що накриває все на своєму шляху, а також під товщею снігу, коли лавина вже зійшла (із журн.);

За сюжетом, дія відбувається у селищі, розташованому в небезпечній зоні сходження лавини (з газ.).

2. кого, чого і з означ., перен. Велика кількість, сукупність кого-, чого-небудь, що нестримно рухається суцільною масою.

Бренькнули ті ноти й покотились разом вниз.., зростаючи в лавину згуків (М. Коцюбинський);

З горба було видно, як змішалися в одну суцільну масу дві лавини ворогуючих між собою людей (Іван Ле);

З глибини наших позицій ішла залізна лавина в нову контратаку (І. Цюпа);

Справжня музична лавина зійшла на гостей ХІІ-го Міжнародного фестивалю імені Чайковського і фон Мекк (з газ.);

* У порівн. Божевільна з жаху череда ринула повз утікачів і промчала, як лавина (З. Тулуб).