лаз

ЛАЗ¹, у, ч.

1. Вузький отвір, через який можна пролізти, пройти куди-небудь; лазівка (у 1 знач.).

Білий [собака] залишив кроля, сунув голову в лаз, що утворився в частоколі, і вискочив на вулицю (С. Чорнобривець);

В куполі був лаз, щільно прикритий лядою (Л. Юхвід);

Хто не знав, що саме тут вхід у підземелля, не зміг би його знайти. Лаз цей можна було визначити лише по високій берізці (К. Гриб);

Спотикаючись, я вибрався нагору i, пам'ятаючи, що треба йти лазом попри фасади, повз iз заплющеними очима, обдираючи руки (Р. Андріяшик);

Мазепі недоречно подумалося про те, що і фортеця Батурина має потаємний, невідомий нікому, — як же бо інакше! — боковий лаз (Г. Колісник);

Для виходу курчат на вигул у кожній секції під вікнами в стіні влаштовують лази з подвійними дверцятами (з наук. літ.);

// спец. Отвір у стінці агрегату, машини, котла і т. ін. для різних цілей (завантаження, чистки, ремонту).

А потім Сантехнік відкрив якийсь лаз (Любко Дереш).

2. Стежка в густих зарослях, якою звичайно ходять звірі.

І нині, життєву кінчаючи дорогу, Благословляю я з подякою щораз .. Поранку сизого розумну тишу строгу, Між віттям сплетеним звіриний древній лаз (М. Рильський);

Ти б писав серпнем, знемогою, судомним бажанням жити, відчаєм диких звірів, що, ламаючи ноги, кігтять, копитять, гребуть лісові дороги, лази і просіки, вже охоплені пожежею (Є. Пашковський);

// Стежка, пробита в снігових заметах.

До колодязів, до хлівів люди пробивали довгі вузькі лази й не їздили по вулицях майже тиждень, поки сніги не затужавіли (Ю. Мушкетик).

ЛАЗ² див. ла́зи.

ЛАЗ³, у, ч., діал.

Лу́ка́.

Раз зібрався чоловік у діл косити. Серед лазу лишив купку трави (А. Калин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

лаз

Значення в інших словниках