ламкий

ЛАМКИ́Й, а́, е́.

1. Який легко ламається (у 1 знач.).

Кістяні крючки легкі і еластичні, але ламкі і порівняно швидко сточуються об пряжу (з навч. літ.);

Особливо ефективне застосування алмаза при обробці найбільш твердих і ламких важко оброблюваних металів (з газ.);

Озимий ячмінь належить до шестирядних форм, які мають ламкий колос (з наук. літ.);

Тихий дзвін котився по узліссю, І льодок ламкий та дзенькотливий Під твоєю ніжкою тріщав (М. Рильський);

Дерева завмерли у сріблі, ніби чекаючи легкого подиху вітру, щоб сипонути додолу ламкими голками (Г. Усач);

Хилиталися дві мовчазні постаті на дорозі, одна велика, усутоплеча, важка, друга тонка, ламка (Ю. Мушкетик).

2. перен. Який міняється; переривчастий (про голос).

Ганя каже ламким голосом (і та ж усмішка не злітає з її обличчя) (О. Кундзич);

Солодкий, ламкий .. розтікався по мені (Ю. Мушкетик);

// Який змінює тембр і діапазон (про чоловічий голос у перехідному віці).

Його голос здавався ламким, зовсім ще юнацьким, хоч капітанові було вже, безперечно, під тридцять років (В. Собко);

Та замість Уляниного вже долинув інший голос – з ламким баском (Микита Чернявський).