ланцюг

ЛАНЦЮ́Г, а́, ч.

1. Ряд металевих кілець, послідовно з'єднаних одне з одним.

Тоді наказав Валтасар, і надягли на Даниїла пурпур, а золотого ланцюга на шию його, і розголосили про нього, що він буде третім пануючим у царстві (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Спущений з ланцюга здоровенний кундель, захлинаючись гавкотом, кинувся до воріт (В. Нестайко);

Попереду з зав'язаними назад руками йшли Кобза й Остап. Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядинців Єремії (О. Стороженко);

[Сидір Свиридович:] Химко! Піймай собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого (І. Нечуй-Левицький);

Дзижчить і співає сталь, дзеленчать ланцюги, похитується вагон (В. Домонтович);

Стало чути, як за вікном шумить море та десь скрегоче якірний ланцюг (В. Кучер);

* Образно. Про те, що Людмила могла й не впізнати невдячного перевертня, який так просто порвав кільця ланцюга, що в'язав їхнє майбутнє в одне, про це намагався [Захар] не думати (Іван Ле);

* У порівн. Весь час відчував на собі батьків насторожений і чатуючий погляд. Той погляд стримував його, мов міцні ланцюги (А. Шиян).

2. звичайно мн. Те саме, що кайда́ни 1.

Поки присяжний заковував мене в ланцюги, вже й зовсім стемніло (І. Франко);

Ми знайшли ті гори, де був прикутий Прометей. Прометей там на волю рветься, він уже звільнив, він вихопив одну свою руку з ланцюгів – хоч і з болем, з кров'ю, а звільнив (П. Тичина);

Та вже в січні й лютому ті завивання почастішали і всі, хто там мешкав, чули щоночі зітхання та брязкіт ланцюгів, важкий гуркіт каміння і шелест у повітрі (Ю. Винничук).

3. мн., чого, які, перен. Те, що сковує волю, свободу, пригнічує кого-, що-небудь.

Час не стояв. Промайнула воля, поламала ланцюги віковічні (Панас Мирний);

Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперника, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! Хай згине тьма шалена, Хай сяє голубінь народної весни! (М. Рильський).

4. Суцільний ряд, сукупність кого-, чого-небудь, розташованого один біля одного.

От вони всі вже непорушно стоять суцільним обмотаним круг верхів'я гори ланцюгом (В. Винниченко);

Марійка на ходу озирнулась, побачила за собою розтягнутий ланцюг лижників (О. Донченко);

На вузькоколійці погуркував електровоз, тягнучи довгий ланцюг вагончиків (С. Чорнобривець);

Війна прийшла... Почорнілі поля, ланцюг хат над річечкою, .. і садки, і високі тополі – все тепер стало сірим, похмурим (П. Автомонов);

// Ряд бійців, розташованих на деякій відстані один від одного.

Ось вони [бійці] розійшлися у ланцюг (Ю. Яновський).

5. чого, перен. Безперервний, послідовний ряд подій, міркувань і т. ін.

Він перечікував безконечний ланцюг процедур, що їх вимагали дипломатичні закони й дипломатична ввічливість (Ю. Яновський);

Ранком ланцюг спогадів обірвався (Іван Ле);

Вона [висота] стояла головною ланкою в ланцюгу великого плану нашого наступу (А. Трипільський);

Уже за кімнатної температури ці атоми конденсуються, утворюючи ланцюги, паралельні лінії дислокації (з наук. літ.).

6. чого, який, спец. Устаткування, що складається з поєднаних між собою елементів, які утворюють безперервну лінію.

Міцність термофлуктуаційної просторової полімерної сітки буде визначатися кількістю вузлів і енергією взаємодії в них, а еластичність – кінетичною гнучкістю ланцюгів між вузлами сітки (з наук. літ.).

7. у знач. присл. ланцюго́м. Один за одним.

Ланцюгом простяглися понад Оскалом крейдяні гори, заквітчані лісами (А. Шиян).