ланцюг

ланцю́г

[лан'ц'уг]

-ц'уга, м. (на) -ц'уз'і, мн. -ц'уги, -ц'уг'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ланцюг — ланцю́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ланцюг — д. ланець, з. ретязь; (предметів) ряд, лінія, шнур; (спогадів) сувій; мн. Словник синонімів Караванського
  3. ланцюг — Кайдани (перен.), ланц (діал), ланцюжок, ретязок, ретязь, ретязок, цеп, цепок, цепура Фразеологічні синоніми: якірний ланцюг Приповідки: Як з ланцюга зірвався. Як з цепу зірвався Словник синонімів Вусика
  4. ланцюг — -а, ч. 1》 Ряд металевих кілець, послідовно з'єднаних одне з одним. 2》 звичайно мн. Те саме, що кайдани 1). 3》 мн., чого, які, перен. Те, що сковує волю, свободу, пригнічує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. Ланцюг — Коло, що складається братами ложі або під час посвяти у ступінь, або при відкритті чи закритті робіт. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  6. ланцюг — ЛАНЦЮ́Г, а́, ч. 1. Ряд металевих кілець, послідовно з'єднаних одне з одним. Тоді наказав Валтасар, і надягли на Даниїла пурпур, а золотого ланцюга на шию його, і розголосили про нього, що він буде третім пануючим у царстві (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  7. ланцюг — держа́ти (трима́ти) (як (на́че)) на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний). ланцю́г (ланцюги́, пу́та) Гімене́я, книжн., жарт. Фразеологічний словник української мови
  8. ланцюг — КАЙДА́НИ (з'єднані між собою ланцюгом залізні кільця, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах заарештованого або в'язня, каторжника), КАЙДА́ННЯ рідше, ЛАНЦЮГИ́ (ЛАНЦЮ́Г рідше), ЛА́НЦІ (ЛА́НЕЦЬ) діал., ЛАНЦ діал., ОКО́ВИ, ПУ́ТА (ПУ́ТО) із сл. Словник синонімів української мови
  9. ланцюг — Ланцю́г, -га́, -го́ві, на -гу́; -цюги́, -гі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ланцюг — ЛАНЦЮ́Г, а, ч. 1. Ряд металевих кілець, послідовно з’єднаних одне з одним. [Сидір Свиридович:] Химко! Піймай собаку та прив’яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого (Н.-Лев., II, 1956, 523); Попереду з зав’язаними назад руками йшли Кобза й Остап. Словник української мови в 11 томах
  11. ланцюг — Ланцю́г, -га м. Цѣпь. Біда за біду чіпляється, як у ланцузі кільце за кільце. Ном. № 2164. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе (невольника) брати. Дума. Несе з України аж у Сібір ланцюг-пута. Шевч. 455. Не рвися, як собака на ланцюзі. Ном. № 3162. Словник української мови Грінченка