1. Фразеологічний словник української мови

ланцюг

держа́ти (трима́ти) (як (на́че)) на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

ланцю́г (ланцюги́, пу́та) Гімене́я, книжн., жарт. Подружні стосунки; шлюб. Тут і ті диваки, котрі зопалу, здуру порвали ланцюг Гіменея, покинули дружин своїх (М. Рудь); Носив (Йон) на пальці мідяну каблучку від неї — це перше з пут.. Гіменея (М. Коцюбинський).

рва́ти (розрива́ти) / порва́ти кайда́ни (пу́та, ланцюги́). 1. Визволятися від гніту. Рве Африка одвічнії кайдани (В. Сосюра); Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперника, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! (М. Рильський); Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте (Т. Шевченко); Отож порви, порви всі пута, скинь ярмо, Що так тебе намучило; Насмілься буть щасливим, геть покинь усе, що до землі пригнічує (М. Зеров); (Неофіт-раб:) Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка). 2. чого і без додатка. Звільнятися від того, що заважає вільно діяти, мислити і т. ін. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (П. Тичина); “А справді, чи здатен він що-небудь зрозуміти з того, що сталося? — думав Дорошенко, дивлячись на примовклого, понуреного Яцубу.— Чи знайде в собі силу порвати пута минулого, розкуватись, випростатись” (О. Гончар).

як (мов, ні́би і т. ін.) з ланцюга́ (з це́пу, з нали́гача) зірва́вся. 1. Хто-небудь не володіє собою (про поведінку, дії, рухи і т. ін.). Салагатова не було — той останнім часом ніби з ланцюга зірвався .. То він у морі, мов нерпа, годинами брьохався, то йшов у місто (Ю. Збанацький). як з гіллі́ зірва́всь. Дознався (дізнався) ж (пан), що Оксана вже звінчана. Побіг до отця Андрія, як з гіллі зірвавсь (Марко Вовчок). 2. Дуже швидко побігти; зникнути, втекти. Як з цепу зірвався Максим, так помчався додому (Панас Мирний); — Що за диво? — Що за крик? — Був жених. — І раптом — зник! Погуляв. Натанцювався. Й мов з налигача зірвався (В. Іванович).

як (мов) соба́ка (пес, звір), спу́щений (спу́щена) з при́в’язі (з ланцюга́, з припо́ну), зі сл. бі́гти, наско́чити і под. Дуже швидко, нестримно. Немов собака, спущена з припону, Наскочила на землю пітьма чорна (І. Франко); Поліцаї бігли, як панські пси, спущені з прив’язі (І. Цюпа).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ланцюг — ланцю́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ланцюг — д. ланець, з. ретязь; (предметів) ряд, лінія, шнур; (спогадів) сувій; мн. Словник синонімів Караванського
  3. ланцюг — Кайдани (перен.), ланц (діал), ланцюжок, ретязок, ретязь, ретязок, цеп, цепок, цепура Фразеологічні синоніми: якірний ланцюг Приповідки: Як з ланцюга зірвався. Як з цепу зірвався Словник синонімів Вусика
  4. ланцюг — [лан'ц'уг] -ц'уга, м. (на) -ц'уз'і, мн. -ц'уги, -ц'уг'іў Орфоепічний словник української мови
  5. ланцюг — -а, ч. 1》 Ряд металевих кілець, послідовно з'єднаних одне з одним. 2》 звичайно мн. Те саме, що кайдани 1). 3》 мн., чого, які, перен. Те, що сковує волю, свободу, пригнічує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. Ланцюг — Коло, що складається братами ложі або під час посвяти у ступінь, або при відкритті чи закритті робіт. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  7. ланцюг — ЛАНЦЮ́Г, а́, ч. 1. Ряд металевих кілець, послідовно з'єднаних одне з одним. Тоді наказав Валтасар, і надягли на Даниїла пурпур, а золотого ланцюга на шию його, і розголосили про нього, що він буде третім пануючим у царстві (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  8. ланцюг — КАЙДА́НИ (з'єднані між собою ланцюгом залізні кільця, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах заарештованого або в'язня, каторжника), КАЙДА́ННЯ рідше, ЛАНЦЮГИ́ (ЛАНЦЮ́Г рідше), ЛА́НЦІ (ЛА́НЕЦЬ) діал., ЛАНЦ діал., ОКО́ВИ, ПУ́ТА (ПУ́ТО) із сл. Словник синонімів української мови
  9. ланцюг — Ланцю́г, -га́, -го́ві, на -гу́; -цюги́, -гі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ланцюг — ЛАНЦЮ́Г, а, ч. 1. Ряд металевих кілець, послідовно з’єднаних одне з одним. [Сидір Свиридович:] Химко! Піймай собаку та прив’яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого (Н.-Лев., II, 1956, 523); Попереду з зав’язаними назад руками йшли Кобза й Остап. Словник української мови в 11 томах
  11. ланцюг — Ланцю́г, -га м. Цѣпь. Біда за біду чіпляється, як у ланцузі кільце за кільце. Ном. № 2164. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе (невольника) брати. Дума. Несе з України аж у Сібір ланцюг-пута. Шевч. 455. Не рвися, як собака на ланцюзі. Ном. № 3162. Словник української мови Грінченка