лапа

ви́рватися з рук (з лап, з лабе́т, з лабе́тів і т. ін.) чиїх, кого, чого і без додатка. Врятуватися, звільнитися від кого-, чого-небудь; позбутися залежності від когось, чогось. — Удасться, то добре, а не вдасться, то ще таки світу не кінець, і вони (робітники) нам з рук не вирвуться (І. Франко); Усі вони (шинкарі) добрі, як сплять; а тільки розплющить очі, то так і норовить.., як би тебе так заборсати, щоб з його лап не вирватися... (Панас Мирний); Голос його (Захара) неначе вирвався з міцних лабет і в одну мить досяг до найдальшого бійця (Іван Ле); Сини бідняків не могли розраховувати на те, що їм вдасться вирватися з лабетів злиднів (З газети).

запуска́ти / запусти́ти ру́ку (ла́пу) в що. Посягати на чию-небудь власність, привласнювати щось чуже. — Ну от не можу спокійно дивитися, коли якась бісова душа хвостом починає крутить, носа од роботи верне чи запускає руку в народне добро (В. Кучер); — Все гаразд, минуло лихо,— Дума так цей молодець, Запустивши лапу тихо у державний гаманець (С. Воскрекасенко).

(і) ку́ри загребу́ть (заклюю́ть) кого. Хто-небудь може пропасти, безслідно загинути або опинитися в скрутному становищі. — А як ти дивишся, Саїд Алі, на те, щоб Мацієвського, Карімбая і ще кількох чоловік прийняти .. Мухтаров пожвавішав: — О, така розмова мені подобається! Бо нас тут і кури загребуть з тобою (Іван Ле); Комірник Гнат вболіває душею, взиває до людей: — Без Радивона кури загребуть нас! (К. Гордієнко); “Мене тут і кури заклюють”,— подумав Балабуха (І. Нечуй-Левицький). ку́рка ла́пою загребе́, без додатка. А чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низько, що й курка лапою загребе (М. Стельмах).

наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) ру́ку (грубо ла́пу) на що. Привласнювати щось, заволодівати чим-небудь. Я починав виразніше бачити обличчя режиму, що так не по-людському жорстоко накладає руку на найсвітліше почуття людини — бажання знати (Г. Хоткевич); А на решту (грошей) вона наклала руку (С. Чорнобривець); — Наші опікуни .. хочуть тепер наложити руку на ті ваші гроші (І. Франко); Яким правом безбожна влада “наклала лапу” на святі храми, де віруючі спілкуються з Творцем неба і землі? (З журналу).

на (у) ла́пу кому, зі сл. да́ти, покла́сти і под., фам. Плата за які-небудь послуги або винагорода за щось; хабар. Спершу — дай йому на лапу… Не даси, то походи (С. Олійник).

пійма́тися (спійма́тися) у лабе́ти (у ла́пи) кому. Потрапити в залежність до кого-небудь. — Одного ірода здихалася, другому (жандармові) в лабети піймалася! (Панас Мирний); (2-й чоловік:) Мартин .. горілки не вживав, а як піймався у лапи глитаєві, розпився і звівся ні на що! (М. Кропивницький).

прибира́ти / прибра́ти до (свої́х) рук. 1. кого. Ставити когось у залежність від себе, примушувати слухатися, підкорятися і т. ін. Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М. Чабанівський); (Старицький:) Майбутній мільйонер (Черепань). (Андрій:) Все прибирає до рук: і дворян, і цих голодних людей (Ю. Мокрієв); Нічого. Ми їх усіх приберемо до рук, усіх, — мовив Павук (Панас Мирний); Вона знала, що батько не від того, щоб поріднитися з Конашевичем, але старий часто бурчав про гетьмана: «Так і лізе на вогонь, як метелик… Треба його прибрати до рук і до пуття наставити (З. Тулуб); Дівчина у рожевому кімоно належала чорному токійському магу. А того, у свою чергу, прибрав до рук Тривушний, теж маг і чарівник (А. Крижанівський). 2. що. Захоплювати, забирати щось, заволодівати чим-небудь. — Карпо програє останній спадкоємний хутір, стоїть значно вище людини, котра розумно прибирає цей хутір до своїх рук (М. Стельмах); За зовнішнім демократичним антуражем він не зміг побачити, як поступово владу до рук прибирає адміністрація (З журналу); Та ще коли б Єдиний хліб Вони бажали мати, То ще б нехай, А то весь край Хотять (хочуть) до рук прибрати (В. Самійленко). прибра́ти до свої́х лап. Як квочка курчат збирає під крила, так Василь Семенович прибрав до своїх лап цілий повіт (Панас Мирний).

скака́ти на за́дніх ла́пах (ла́пках) перед ким. Прислуговувати кому-небудь, підлещуватися до когось, втрачаючи людську гідність. Як виставимо свої драми, .. то будуть тоді наші “генії” перед нами на задніх лапках скакати (Леся Українка).

у ла́пах чиїх, у кого. У повній залежності від когось; під владою, під гнітом і т. ін. кого-небудь. Вони побували в лапах ворога і ледве вирвались звідти, з фашистського рабства (З газети).

у ла́пи чиї, кому, до кого, зі сл. попа́стися, потра́пити, ки́нути і т. ін. У залежність від когось; під гніт, під вплив і т. ін. кого-небудь. І впіймали (Григорія), бузувіри (вороги). Сам попався їм у лапи (Є. Кравченко); Проданий і кинутий в 1939 р. потворному Гітлеру в лапи, він (польський народ) опинився на краю повної загибелі (П. Козланюк); Солод потрапив у лапи Колобродова (М. Руденко).

як (мов, ні́би і т. ін.) ку́рка ла́пою, перев. зі сл. писа́ти. Недбало, неохайно, неакуратно і т. ін. Оце я так пишу — дивіться? гарно? Як курка лапою (Ю. Яновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лапа — ла́па іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лапа — д. лаба; (істот) стопа, нога; (людська) ІР. рука, нога; лапка. Словник синонімів Караванського
  3. лапа — див. рука Словник синонімів Вусика
  4. лапа — -и, ж. 1》 Стопа, нога тварини, птаха і т. ін. || перен., зневажл., ірон. Рука або нога людини (звичайно велика, незграбна). В лапу (на лапу) давати розм. — давати хабар, чайові, приплачувати кому-небудь за що-небудь. 2》 чого, яка, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лапа — Лаба, лабка, лабочка, лабонька, лабети Словник чужослів Павло Штепа
  6. лапа — ЛА́ПА, и, ж. 1. Стопа, нога тварини, птаха і т. ін. Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах (М. Коцюбинський); Ледве чутно тріснув сучок під глухою лапою куниці (О. Словник української мови у 20 томах
  7. лапа — И, ч., комп. Ноутбук. Прикольний лапа. Словник сучасного українського сленгу
  8. лапа — (-и) ж.; крим. Хабар. БСРЖ, 309; СЖЗ, 59; ЯБМ, 1, 458. Словник жарґонної лексики української мови
  9. лапа — ГІ́ЛКА (відросток, пагін дерева, куща й т. ін.), ГАЛУ́ЗКА, ГАЛУЗИ́НА, ВІ́ТА, ГА́ЛУЗЬ, ВІ́ТКА розм., ВІТЬ розм. рідше, БИ́ЛО діал.; ЛА́ПА (перев. хвойного дерева або пишна). Пташка з гілки ізлетіла й цвітом гілка затремтіла (П. Словник синонімів української мови
  10. лапа — Ла́па, -пи; ла́пи, лап; див. ла́ба Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. лапа — ЛА́ПА, и, ж. 1. Стопа, нога тварини, птаха і т. ін. Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах (Коцюб., II, 1955, 225); Ледве чутно тріснув сучок під глухою лапою куниці (Донч. Словник української мови в 11 томах
  12. лапа — Кріпильний виступ на кінці колоди чи бруса для з'єднання в куті зрубу. Має чотиригранну форму. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. лапа — Лапа, -пи ж. 1) Лапа. Пише як сорока лапою. Ном. № 6078. 2) Рычагъ въ валу, подымающій толчею въ ступѣ. 3) Лапчатый ломъ, т. е. съ двумя пальцами. ум. лапка, лапочка. Ув. Лапище. Словник української мови Грінченка