1. Великий тлумачний словник сучасної мови

лапа

ла́па

-и, ж.

1》 Стопа, нога тварини, птаха і т. ін.

|| перен., зневажл., ірон. Рука або нога людини (звичайно велика, незграбна).

В лапу (на лапу) давати розм. — давати хабар, чайові, приплачувати кому-небудь за що-небудь.

2》 чого, яка, перен. Гілка хвойного дерева або великий і широкий лист інших рослин.

3》 Інструмент, пристрій, вигнутий, розплющений кінець якого служить для підтримування, зачеплювання чого-небудь або натискування на щось.

|| Пристрій для надання стійкості або для прикріплення до чого-небудь якоїсь машини і т. ін.

4》 с. г. Робоча частина ґрунтообробних знарядь.

5》 спец. Шип на кінці колоди, що його вганяють у відповідну до нього виїмку у другій колоді для скріплення їх у вінець.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лапа — ла́па іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лапа — д. лаба; (істот) стопа, нога; (людська) ІР. рука, нога; лапка. Словник синонімів Караванського
  3. лапа — див. рука Словник синонімів Вусика
  4. лапа — Лаба, лабка, лабочка, лабонька, лабети Словник чужослів Павло Штепа
  5. лапа — ЛА́ПА, и, ж. 1. Стопа, нога тварини, птаха і т. ін. Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах (М. Коцюбинський); Ледве чутно тріснув сучок під глухою лапою куниці (О. Словник української мови у 20 томах
  6. лапа — И, ч., комп. Ноутбук. Прикольний лапа. Словник сучасного українського сленгу
  7. лапа — (-и) ж.; крим. Хабар. БСРЖ, 309; СЖЗ, 59; ЯБМ, 1, 458. Словник жарґонної лексики української мови
  8. лапа — ви́рватися з рук (з лап, з лабе́т, з лабе́тів і т. ін.) чиїх, кого, чого і без додатка. Врятуватися, звільнитися від кого-, чого-небудь; позбутися залежності від когось, чогось. Фразеологічний словник української мови
  9. лапа — ГІ́ЛКА (відросток, пагін дерева, куща й т. ін.), ГАЛУ́ЗКА, ГАЛУЗИ́НА, ВІ́ТА, ГА́ЛУЗЬ, ВІ́ТКА розм., ВІТЬ розм. рідше, БИ́ЛО діал.; ЛА́ПА (перев. хвойного дерева або пишна). Пташка з гілки ізлетіла й цвітом гілка затремтіла (П. Словник синонімів української мови
  10. лапа — Ла́па, -пи; ла́пи, лап; див. ла́ба Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. лапа — ЛА́ПА, и, ж. 1. Стопа, нога тварини, птаха і т. ін. Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах (Коцюб., II, 1955, 225); Ледве чутно тріснув сучок під глухою лапою куниці (Донч. Словник української мови в 11 томах
  12. лапа — Кріпильний виступ на кінці колоди чи бруса для з'єднання в куті зрубу. Має чотиригранну форму. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. лапа — Лапа, -пи ж. 1) Лапа. Пише як сорока лапою. Ном. № 6078. 2) Рычагъ въ валу, подымающій толчею въ ступѣ. 3) Лапчатый ломъ, т. е. съ двумя пальцами. ум. лапка, лапочка. Ув. Лапище. Словник української мови Грінченка