1. Словник синонімів української мови

лапа

ГІ́ЛКА (відросток, пагін дерева, куща й т. ін.), ГАЛУ́ЗКА, ГАЛУЗИ́НА, ВІ́ТА, ГА́ЛУЗЬ, ВІ́ТКА розм., ВІТЬ розм. рідше, БИ́ЛО діал.; ЛА́ПА (перев. хвойного дерева або пишна). Пташка з гілки ізлетіла й цвітом гілка затремтіла (П. Тичина); Спідні галузки смерек, тонкі і посохлі, звисали додолу, як руда борода (М. Коцюбинський); Денис схопив у руки галузину і розметав жевріючі головешки (Григорій Тютюнник); Земля холоне у пухкім снігу, І висне наморозь на вітах саду (М. Зеров); Коли на ведмедя мала галузь впаде, то бурчить, а як велика, то мовчить (прислів'я); Тихо-тихо в лісі, хіба тільки трісне суха вітка в нього під ногою (П. Куліш); Зрубане дерево упало та й забило вітями одному брату голову, а другому руку (О. Стороженко); Схилились дерева.. На їх розчепірених билах кора зашкарубла й покрили її лишаї (Л. Дмитерко); Кедрів вершини стрімкі витягають лапи мохнаті (М. Зеров). — Пор. 1. па́гін.

I. ЛИСТ (одна з основних частин рослини у вигляді тонкої, звичайно зеленої пластинки), ЛИСТО́К, ЛА́ПА (звичайно великий і широкий). (Одарка:) Лист на дереві ледве-ледве коливається (М. Кропивницький); Ще серпень лиш прийшов, а осені дихання вже віє од листків зелених та сумних (В. Сосюра); Вікна йому (директорові) знадвору затуляє зеленими лапами листатий веселий виноград (О. Гончар).

ЛА́ПА (стопа, нога тварини, птаха й т. ін.), ЛА́БА діал. Сердитий вовк лапу сам собі відгризе, а в руки не дасться (прислів'я); Встає на задні лаби ведмідь, пробує голос (М. Коцюбинський).

НОГА́ (одна з двох нижніх кінцівок у людини), ХОДУ́ЛІ мн., розм.; ЛА́ПА зневажл., фам. (звичайно велика, незграбна). Плигнув (Микола) під ковдру, витягнув ноги і блаженно посміхнувся — нагасався-таки за день. Ніби й нічого не робив, а он як гудуть ходулі (Ю. Збанацький).

РУКА́ (кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців; частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців), ЛА́ПА зневажл.; ЛАБЕ́ТИ мн. розм. (про дуже великі, міцні руки). Хоч і тепер рука не слухається, а все ж можу сяк-так писати (М. Коцюбинський); Затиснувши долари в лапи свої, ..Зубами скрегочуть війни палії... (В. Бичко); Мічурін ледве вирвався з лабет Терентія й кинувся в майстерню (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лапа — ла́па іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лапа — д. лаба; (істот) стопа, нога; (людська) ІР. рука, нога; лапка. Словник синонімів Караванського
  3. лапа — див. рука Словник синонімів Вусика
  4. лапа — -и, ж. 1》 Стопа, нога тварини, птаха і т. ін. || перен., зневажл., ірон. Рука або нога людини (звичайно велика, незграбна). В лапу (на лапу) давати розм. — давати хабар, чайові, приплачувати кому-небудь за що-небудь. 2》 чого, яка, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лапа — Лаба, лабка, лабочка, лабонька, лабети Словник чужослів Павло Штепа
  6. лапа — ЛА́ПА, и, ж. 1. Стопа, нога тварини, птаха і т. ін. Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах (М. Коцюбинський); Ледве чутно тріснув сучок під глухою лапою куниці (О. Словник української мови у 20 томах
  7. лапа — И, ч., комп. Ноутбук. Прикольний лапа. Словник сучасного українського сленгу
  8. лапа — (-и) ж.; крим. Хабар. БСРЖ, 309; СЖЗ, 59; ЯБМ, 1, 458. Словник жарґонної лексики української мови
  9. лапа — ви́рватися з рук (з лап, з лабе́т, з лабе́тів і т. ін.) чиїх, кого, чого і без додатка. Врятуватися, звільнитися від кого-, чого-небудь; позбутися залежності від когось, чогось. Фразеологічний словник української мови
  10. лапа — Ла́па, -пи; ла́пи, лап; див. ла́ба Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. лапа — ЛА́ПА, и, ж. 1. Стопа, нога тварини, птаха і т. ін. Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах (Коцюб., II, 1955, 225); Ледве чутно тріснув сучок під глухою лапою куниці (Донч. Словник української мови в 11 томах
  12. лапа — Кріпильний виступ на кінці колоди чи бруса для з'єднання в куті зрубу. Має чотиригранну форму. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. лапа — Лапа, -пи ж. 1) Лапа. Пише як сорока лапою. Ном. № 6078. 2) Рычагъ въ валу, подымающій толчею въ ступѣ. 3) Лапчатый ломъ, т. е. съ двумя пальцами. ум. лапка, лапочка. Ув. Лапище. Словник української мови Грінченка