ласочка
ЛА́СОЧКА, и, ж.
1. рідко. Зменш.-пестл. до ла́ска².
Коли – зирк! – Вискочила ласочка з земляної нори (Панас Мирний);
Все блискотіло росою, пташки співали, лісова мишка посвистувала, а ласочка з радієвим криком ховалась в норі. (І. Франко);
З-під бузкового куща вибігла ласочка і, перебігши їм стежку, зникла під тином у бур'яні (Т. Осьмачка);
* У порівн. Попід гаєм, мов ласочка, Крадеться Оксана (Т. Шевченко);
Як дві біленькі, ніжні, довгасті ласочки, вони вистрибнули і, злегка похитуючись, застигли перед очима нахаб (В. Винниченко).
2. у знач. присл. ла́сочкою. Крадучись, спритно.
Наташа ласочкою промайнула у свою кімнату (Ю. Збанацький);
Ласочкою промайнула [Мотря] по сходах (Б. Лепкий);
Килина ласочкою пласталася коло старої княгині (Г. Колісник);
Одна Наталя ласочкою перебігала з одних на інші руки й сміялася, хоч як її спиняла мати (Василь Шевчук).
3. перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки.
[Мокрина:] Чи повернеться ж язик виговорювати такій ласочці? (М. Кропивницький);
– Вже прокинулася, ласочко? – спитала лагідно. – Погано я спала цю ніч (Валерій Шевчук).
Значення в інших словниках
- ласочка — ла́сочка 1 іменник жіночого роду, істота тварина ла́сочка 2 іменник жіночого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
- ласочка — -и, ж. 1》 рідко. Зменш.-пестл. до ласка II. 2》 у знач. присл. ласочкою. Крадучись. 3》 перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ласочка — II. ЛА́СКА (невелика хижа тварина з тонким і гнучким тілом), ЛА́СИЦЯ, ЛА́СОЧКА пестл. рідше, Я́СОЧКА пестл. рідше, Я́СОНЬКА пестл. рідше. Відстріл багатьох птахів та звірів поки що суворо заборонено на всій території (України).. Серед них — .. Словник синонімів української мови
- ласочка — ЛА́СОЧКА, и, ж., 1. рідко. Зменш.-пестл. до ла́ска². Коли — зирк! — Вискочила ласочка з земляної нори (Мирний, І, 1949, 179); *У порівн. Попід гаєм, мов ласочка. Крадеться Оксана (Шевч., І, 1951, 93). 2. у знач. присл. ла́сочкою. Крадучись. Словник української мови в 11 томах
- ласочка — Ласочка, -ки ж. 1) ум. отъ ласка 4. 2) Родъ игры, въ которой одинъ изъ играющихъ, держа руки подъ ладонями другого, старается ихъ выхватить и ударить по рукамъ противника. Чуб. III. 103. Словник української мови Грінченка