левенець

ЛЕ́ВЕ́НЕЦЬ, нця́, ч., рідко.

1. Високий, дужий юнак.

– Ой козаченьку, левенце! Не скажу я тобі, серце! (П. Чубинський).

2. Те саме, що гайдама́ка 1.

А тамечки Максим Розсадило з левенцями порається – підновляють окопи, розставляють гармати і запасають припасу (М. Старицький);

[Марта:] Стривай! Ось старий левенець, здається, відтіля йде, то він розкаже нам, чи вже зібралися біля могили всі (І. Карпенко-Карий);

Потоцький дійшов до міцного замчища Буші, де засіло шість тисяч подільських левенців та галицьких опришків (А. Кащенко);

Ватага левенців складалася з утікачів від кріпаччини (П. Панч);

На Подністров'ї розгортається рух опришків, або левенців, які з другої половини серпня беруть в облогу потужну Кам'янець-Подільську фортецю (з навч. літ.).