легат
ЛЕГА́Т¹, а, ч.
1. У стародавньому Римі – намісник імператора в провінції в період принципату.
[Аврелія:] Мати завтра збирається в Єгипет, бо вітчим від цезаря туди легатом їде (Леся Українка);
Помічними урядовцями при преторі були квестор і легат та нижчі функціонери (І. Крип'якевич);
В місто прибули частини мезійської армії під командуванням легата (намісника) Нижньої Мезії Плавтія Сільвана (з наук. літ.).
2. Дипломатичний представник Папи Римського; нунцій.
Єзуїт Посевін, легат папський, перший начав [почав] унію в Україні (Т. Шевченко);
У Констанці зібрано буде собор. Ми з найсвятішим папою послали легата Гебгарда, аби він подбав про влаштування собору (П. Загребельний);
Герцоґ схвалив рішення сина і разом з архієпископом та падре Антоніо подався зустрічати папського легата (О. Авраменко, В. Авраменко).
ЛЕГА́Т², у, ч.
Покладання спадкодавцем (заповідачем) на спадкоємців обов'язку по виконанню певних дій на користь третьої особи, названої в заповіті.
Покладання виконання певних обов'язків на спадкоємця називається заповідальним відказом, або легатом (з навч. літ.);
Заповідальний легат – умова, яку повинен виконати одержувач, щоб вступити у свої права (із журн.);
В легаті переважно обумовлюється доручення сплатити якійсь особі певну суму або передати їй певне майно (з газ.).
Значення в інших словниках
- легат — Лега́т: — за часів Стародавнього Риму посол в інші країни з політичними дорученнями часто бував і намісником римської провінції [31] — посол [47] — папський посол [II] Словник з творів Івана Франка
- легат — лега́т 1 іменник чоловічого роду, істота посол лега́т 2 іменник чоловічого роду доручення в заповіті Орфографічний словник української мови
- легат — I -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – намісник імператора в провінції в період принципату. 2》 Дипломатичний представник папи римського; нунцій. II -а, ч. У заповіті – доручення спадкоємцеві виплатити якійсь особі певну суму або передати їй певне майно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- легат — Заступник, уповноважений, посол Словник чужослів Павло Штепа
- легат — Папський посол Словник застарілих та маловживаних слів
- легат — (англ. legate) 1. викладене в заповіті доручення спадкоємцю про виплату визначеної суми. 2. заповітна відмова. Економічний словник
- легат — лега́т I (лат. legatus, від lego – посилаю) 1. У Стародавньому Римі посол; у період пізньої республіки призначувана сенатом службова особа, що перебувала при полководцях або правителях провінцій як їх помічник; у період принципату... Словник іншомовних слів Мельничука
- легат — НУ́НЦІЙ (дипломатичний представник Папи Римського), ЛЕГА́Т. Словник синонімів української мови
- легат — ЛЕГА́Т, а, ч. 1. У стародавньому Римі — намісник імператора в провінції в період принпипата. [Аврелія:] Мати завтра збирається в Єгипет, бо вітчим від цезаря туди легатом їде (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- легат — рос. легат доручення спадкоємцю передати певній особі частину спадщини або певну суму грошей. Eкономічна енциклопедія
- легат — Легат, -та м. Легатъ. Ієзуїт Посевин, легат папський, перший начав Унію в Україні. Шевч. Гайдам., Приписи, № 13. Словник української мови Грінченка