легуючий
ЛЕГУ́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до легува́ти.
Україна імпортує легуючі (хром, ванадій), кольорові (алюміній, мідь, цинк, свинець, олово, вольфрам, молібден), дорогоцінні (золото, срібло, платиноїди) і рідкісні метали (із журн.).
2. у знач. прикм. Який додають при плавці до яких-небудь металів для надання їм певних якостей.
Високі якості швидкорізальної сталі забезпечують легуючі елементи – вольфрам, хром (з наук. літ.);
На практиці р-п-перехід отримують уведенням у напівпровідник з домішками додаткової легуючої домішки (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- легуючий — легу́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
- легуючий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до легувати. 2》 у знач. прикм. Якого додають у процесі плавлення до яких-небудь металів для надання їм певних якостей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- легуючий — ЛЕГУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до легува́ти. 2. у знач. прикм. Який додають при плавці до яких-небудь металів для надання їм певних якостей. Високі якості швидкорізальної сталі забезпечують легуючі елементи — вольфрам, хром (Різальні інстр.., 1955, 8). Словник української мови в 11 томах