1. Словник української мови в 11 томах

легуючий

ЛЕГУ́ЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до легува́ти.

2. у знач. прикм. Який додають при плавці до яких-небудь металів для надання їм певних якостей.

Високі якості швидкорізальної сталі забезпечують легуючі елементи — вольфрам, хром (Різальні інстр.., 1955, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легуючий — легу́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. легуючий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до легувати. 2》 у знач. прикм. Якого додають у процесі плавлення до яких-небудь металів для надання їм певних якостей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. легуючий — ЛЕГУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до легува́ти. Україна імпортує легуючі (хром, ванадій), кольорові (алюміній, мідь, цинк, свинець, олово, вольфрам, молібден), дорогоцінні (золото, срібло, платиноїди) і рідкісні метали (із журн.). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах