легіонер

ЛЕГІОНЕ́Р, а ч.

1. Воїн, солдат, який входить до складу легіону (у 1, 2 знач.).

[Сервілія:] Мій чоловік Фастідій в легіонерах служить від тепера (Леся Українка);

Матеріяльна [матеріальна] культура черняхівського типу не є продуктом римських впливів, культурою, принесеною у варварське середовище римським крамарем і легіонером (В. Домонтович);

* У порівн. Гвардійці в своїх коротких шкіряних штанцях і важких черевиках завмерли по боках, як давньоримські легіонери. (О. Бердник);

Люд не такий багатий, щоб не було з кого набрати легіонерів (Д. Міщенко);

На боці заколотників Ф. Франко виступили 200 тис. легіонерів з Італії та Німеччини (з навч. літ.);

Біля волинського села Білосток знайдено понад тисячу римських монет, а біля села Горзвин відоме кладовище легіонерів (з газ.).

2. Гравець спортивної команди, яка здобувала високі перемоги.

Сьогодні наша основна мета – щоб у футбольному клубі грали не легіонери, а наші хлопці, зокрема вихованці місцевої ДЮСШ (із журн.);

Не українізувати ж легіонерів з Африки. Ми ж футбольна нація – чи не так? (з газ.);

Валентин Белькевич – найсильніший легіонер в історії українського футболу (з газ.).