ледачина

ЛЕДАЧИ́НА, и, ч. і ж., рідко.

Те саме, що ле́дар і ле́дарка.

Узяла мя [мене] ледачина, Що мені світ помрачила (з народної пісні);

Ледачина в корчмі пиє [п'є], Приде додом [додому] мене биє [б'є] (з народної пісні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ледачина — див. ледачий Словник синонімів Вусика
  2. ледачина — Ледачи́на, -ни об. = ледащо, ледащиця. Гол. II, 427. Вх. Лем. 431. Словник української мови Грінченка