ледачий

ЛЕДА́ЧИЙ, а, е.

1. Який не любить щось робити, уникає праці, не працює; лінивий (у 1 знач.).

За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим – молодіє (прислів'я);

* Образно. Нерушливий і ледачий на вдачу місяць .. раптом ліг, вивернувсь та й заснув (І. Нечуй-Левицький);

Чи найшла Оксана собі уроки чи роботу? – ледача дівчина, не пише мені (Леся Українка);

Козловими дивацтвами й користувались нездібні до математики або ледачі учні (Б. Антоненко-Давидович);

Людина ледача, він мало дбав про заробітки, і, невідомо, як існувала і з чого жила його багатодітна сім'я (А. Шиян);

Ніхто не скаже, що були ми з нею ледачі та недбайливі – викохали трьох синів, як соколів, і горличку-доньку (О. Гончар);

// у знач. ім. леда́чий, чого, ч.; леда́ча, чої, ж. Те саме, що ле́дар і ле́дарка.

Лінивим находитися, а ледачим наробитися (прислів'я);

[Горпина:] Бачила я ледачих, а такої ледащиці, такої нехлюйки за все моє життя бачити не довелося (В. Собко);

Як відомо, всі ледачі Ждуть легенької удачі (С. Олійник).

2. Сповнений лінощів.

Понівечило все чиєсь життя ледаче!.. (Л. Глібов);

Їй любо, одрадно було, що син покорився, що він побачив, якого лиха наробив собі, через свою дурну голову та ледачу волю (Панас Мирний);

* Образно. Незначний випадок раптово повернув ледачу Ольжину фортуну, поставив її обличчям до життя (Я. Качура);

За два тижні ждало нас ледаче дозвілля, літнє дармування (Б.-І. Антонич);

Дні прожив я не ледачі, А придбати не зумів Ані затишку на дачі, Ні коштовних килимів (Т. Масенко).

3. перен. Який рухається, тече дуже повільно, мляво.

А тут Збруч – вузенький рівчачок, що на дні його ледве дзюркоче мирна й ледача водичка (І. Кулик);

Улітку наша річка обміліла. Пливе собі ліниво, як і всі. Ще ледачіша, як усі (М. Рильський);

Там жили веселі плотвички і великі вусаті соми, відлежувалися в намулі ледачі карасі і повзали страшні, схожі на гадюк, в'юни (А. Дімаров);

// Який відбувається мляво, повільно, зрідка.

Дощ ущух. Світанок ішов із сходу ледаче, довго (М. Хвильовий);

Навколо мене лунає ледача стрілянина (І. Багмут).

4. перен., зневажл. Про когось поганого або щось погане, ні до чого не придатне.

На ледачій землі і трава не росте (прислів'я);

– Таку ледачу пам'ять маю, що й не згадаю (Л. Глібов);

Нехай, кажуть [люди] гине ледача дитина, Коли не зуміла себе шанувать (Т. Шевченко);

Одначе ледачий дишель не витримав його [господаря] – тріснув, і господар по самий пояс шубовснув у .. болото (М. Стельмах);

Віщує дуб, віщує, чого наше серце не чує, чого серце в димі не баче, ледаче серце, ледаче (І. Калинець);

// у знач. ім. леда́че, чого, с. Щось погане.

Добре далеко чутно, а ледаче ще далі (Номис).