1. Словник української мови Грінченка

ледачий

Ледачий, -а, -е

1) Лѣнивый; облѣнившійся. Ледачому все важко робити. Туркеня дрімала. Дрімав у харемі ледачий султан. Шевч. 58. Ледача шкапа скрізь припинки має. Ном. № 10848.

2) Дурной, ничтожный, негодный, плохой. Ледача та дівка, що сама себе хвалить. посл. Ледачому ледача й смерть. Ном. № 7100. З серця беруться ледачі думки. Єв. Мт. XV. 19. Ой чумаче, чумаче, життя твоє ледаче. Рудч. Чп. Добре далеко чуть, а ледаче ще далі. Ном. № 4451. Холодно, вдягнувшись у їдно! — Їднаково в двоє, як ледачі обоє. Ном. № 643. ум. ледаче́нький. Внизу — путній ставок, а через його ледаченький місток. О. 1862. IX. 62.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ледачий — леда́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ледачий — Лінивий, лежебокий; (негідний) непутящий, непутній; (- річку) млявий, повільний; ледащий. Словник синонімів Караванського
  3. ледачий — Бабак, баглай, байбак, байда, байдачище, байдачок, байдич, байтало, байтулуватий, баляндрасник, безділля (У пісні: "Доню ж моя доню, яке ти безділля"), бездільний, бездільник, безпутник, белбас, бельбас, бецевал, бецман, білоручка, валюка, валяка... Словник синонімів Вусика
  4. ледачий — [леидачией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  5. ледачий — -а, -е. 1》 Який не любить щось робити, уникає праці, не працює; лінивий (у 1 знач.). || у знач. ім. ледачий, -чого, ч.; ледача, -чої, ж. Те саме, що ледар і ледарка. 2》 Сповнений лінощів. 3》 перен. Який рухається, тече дуже повільно, мляво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ледачий — ЛЕДА́ЧИЙ, а, е. 1. Який не любить щось робити, уникає праці, не працює; лінивий (у 1 знач.). За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим – молодіє (прислів'я); * Образно. Нерушливий і ледачий на вдачу місяць .. раптом ліг, вивернувсь та й заснув (І. Словник української мови у 20 томах
  7. ледачий — син. філон, шланг. Словник жарґонної лексики української мови
  8. ледачий — ма́ти леда́чу па́м’ять, ірон. Не запам’ятовувати чого-небудь, не виявляти здатності згадати когось, щось. В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л. Глібов). Фразеологічний словник української мови
  9. ледачий — БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл. Словник синонімів української мови
  10. ледачий — Леда́чий, -ча, -че; -да́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ледачий — ЛЕДА́ЧИЙ, а, е. 1. Який не любить щось робити, уникає праці, не працює; лінивий (у 1 знач.). Чи найшла Оксана собі уроки чи роботу? — ледача дівчина, не пише мені (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах