лежак

ЛЕЖА́К, а́, ч.

1. Горизонтальна частина димоходу.

Побудували піч [у пташнику] для огрівання з довгим цегляним лежаком, що йшов уздовж всієї задньої стіни і глухого причілка (С. Добровольський);

Він поліз на горище, оглянув лежак, знайшов там дірку, замазав її, і диміти перестало (Ю. Мокрієв);

Досі в пам'яті.., коли ліз витрусити сажу в комині та лежаках, заніс ногу на другий щабель драбини, вона храпнула – Іван гримнувсь на спину, аж дух забило (Є. Пашковський).

2. Тимчасове або переносне місце для лежання; тапчан.

Замість канапи стояв довгий цератовий лежак (Н. Кобринська);

Ліхтарик висвітив дерев'яне ліжко в кутку. Просто каркас, лежак між двома спинками. Ані матраца, ані перини, ані ковдр, ані подушок (А. Кокотюха);

Присів [комбат] скраю на холодному земляному лежаку (О. Гончар);

Десятки юнаків і дівчат в трусиках і купальниках бігали поміж лежаками (М. Руденко);

Виніс він лежак під дерева і тепер спав на подвір'ї (Д. Білий);

Я поставив у себе в садочку старий смугастий лежак. (Любко Дереш).

3. Лежачий вулик.

Фахівці рекомендують до використання такі типи вуликів: лежак, двокорпусний, багатокорпусний та двостінний вулик (з наук.-попул. літ.).

4. спец. Труба або певне устаткування, укладене, змонтоване в горизонтальному положенні.

У донному водоспуску водовідвідна труба (лежак) проходить в основі земляної греблі (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

лежак

Значення в інших словниках