лежачий

ЛЕЖА́ЧИЙ, а, е.

1. у знач. прикм. Який перебуває в горизонтальному положенні, лежить.

Під лежачий камінь вода не тече (прислів'я);

Лежача поза для жерця вважалась непристойною (Н. Королева);

Нагнувшися до лежачої жінки, взяв її за руку. І, трохи подержавши, проказав глухим голосом: Вона мертва... (Т. Осьмачка);

Я чув, як серце радісно кричить, Щоб ворога лежачого не бить. А розум говорив мені спокійно: Затям, що завжди гадина лежить (Д. Павличко);

Лежача і частково загорнута у ґрунт стерня також попереджає розвиток вітрової ерозії (з наук.-попул. літ.);

// Який залягає у певному стані.

При крутому заляганні бокові породи називають висячим та лежачим боками (з наук. літ.).

2. у знач. ім. лежа́чий, чого, ч.; лежа́ча, чої, ж. Той, хто лежить (у 1 знач.).

Тимко звівся і .. став пробиратися до дверей, переступаючи через ноги лежачих (Григорій Тютюнник);

– Наша взяла! – закричав Василь, а вся ватага враз оточила лежачих (К. Гриб);

Божевільні сплески цього сміху дратівливо налітали на тебе, лежачого (Ю. Андрухович);

Очі лежачого не розплющилися, ознак життя тіло не подавало (А. Кокотюха);

–Я! – з викликом відповіла лежача. Вона вже давно не встає, але пам'ять не втратила. (Є. Кононенко).

3. у знач. прикм. Який лежить у постелі, не може ходити (про хворого).

– Адже я, милі мої, як собі не кажіть, а лежачий хворий – намагається жартувати зблідлий зв'язковий (Ю. Яновський);

– Але ж як він увійшов? Він же був лежачий хворий! – здивувалась медсестра (О. Довженко);

Ми ставимо на ноги лежачих пацієнтів. хворих на розсіяний склероз, і тоді вони здатні хоч якось себе обслуговувати (із журн.).

4. у знач. прикм. Який не використовується.

Якби він не пив горілки, то досі б лежачі гроші лежали (Сл. Б. Грінченка).