1. Великий тлумачний словник сучасної мови

лежачий

лежа́чий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до лежати 1).

2》 у знач. прикм. Який перебуває в горизонтальному положенні, лежить.

|| у знач. ім. лежачий, -чого, ч.; лежача, -чої, ж. Той, хто лежить (у 1 знач.)

|| Який проходить у лежанні.

|| перен. Лежача робота.

3》 у знач. прикм. Який лежить у постелі, не може ходити (про хворого).

4》 у знач. прикм. Який не використовується.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лежачий — лежа́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лежачий — ЛЕЖА́ЧИЙ, а, е. 1. у знач. прикм. Який перебуває в горизонтальному положенні, лежить. Під лежачий камінь вода не тече (прислів'я); Лежача поза для жерця вважалась непристойною (Н. Королева); Нагнувшися до лежачої жінки, взяв її за руку. Словник української мови у 20 томах
  3. лежачий — ле́жаний (лежа́чий) хліб. Засоби для існування, здобуті легко, без особливих зусиль. Попові а (і) котові — то лежаний хліб (М. Номис); — Роботи не боюсь: треба жити, то треба й робити. Щоб не було од Бога гріха, а од людей сорому. Фразеологічний словник української мови
  4. лежачий — Лежа́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. лежачий — ЛЕЖА́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до лежа́ти 1. Люди ждали. Без найменшого руху, .. затопивши палаючий зір у лежачу долі відьму (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. лежачий — Лежачий, -а, -е 1) Лежащій. Вовк зайця не дожене, — хиба так, лежачого нагиба. О. 1861. V. 69. Під лежачий камінь і вода не тече. Ном. № 7206. 2) Находящійся безъ употребленія. Словник української мови Грінченка