лежачий
ле́жаний (лежа́чий) хліб. Засоби для існування, здобуті легко, без особливих зусиль. Попові а (і) котові — то лежаний хліб (М. Номис); — Роботи не боюсь: треба жити, то треба й робити. Щоб не було од Бога гріха, а од людей сорому. Нема нігде хліба лежачого (Марко Вовчок).
не бий лежа́чого. 1. Який не потребує великої затрати праці, великого напруження. Покликали діда. Голова — до нього: — Діду, допоможіть… У вас все одно робота не бий лежачого (Є. Кравченко). 2. Безвідповідальний, лінивий і т. ін. — Ви ж знаєте, як це в нас: то кошторис не затверджено, то оліфи нема…— Бригадир — не бий лежачого,— підкинув Шурко (О. Гончар).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лежачий — лежа́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- лежачий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до лежати 1). 2》 у знач. прикм. Який перебуває в горизонтальному положенні, лежить. || у знач. ім. лежачий, -чого, ч.; лежача, -чої, ж. Той, хто лежить (у 1 знач.) || Який проходить у лежанні. || перен. Лежача робота. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лежачий — ЛЕЖА́ЧИЙ, а, е. 1. у знач. прикм. Який перебуває в горизонтальному положенні, лежить. Під лежачий камінь вода не тече (прислів'я); Лежача поза для жерця вважалась непристойною (Н. Королева); Нагнувшися до лежачої жінки, взяв її за руку. Словник української мови у 20 томах
- лежачий — Лежа́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лежачий — ЛЕЖА́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до лежа́ти 1. Люди ждали. Без найменшого руху, .. затопивши палаючий зір у лежачу долі відьму (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- лежачий — Лежачий, -а, -е 1) Лежащій. Вовк зайця не дожене, — хиба так, лежачого нагиба. О. 1861. V. 69. Під лежачий камінь і вода не тече. Ном. № 7206. 2) Находящійся безъ употребленія. Словник української мови Грінченка