леп
ЛЕП, у, ч.
1. Бруд, що вкриває спітніле, довго не мите тіло.
Хлюпнувши на себе раз, .. для сміху, кожний потім входив у смак і довго відтирав із себе леп, що в'їдався в шкіру цілими роками (І. Микитенко);
Грицько опустив у воду ноги, відтирав із ступнів чорний леп (Ю. Збанацький);
// Липкий бруд, що вкриває певну поверхню.
На столі лепу, хоч ріпу сій (А. Свидницький);
// чого, який, перен. Про щось негативне в житті людини.
Я був чистий і свіжий, .. я був молодий, не чув своїх літ і свого тіла, того лепу брудного життя (М. Коцюбинський).
2. діал. Земляний віск; озокерит.
Раз за разом гатить він дзюбаком у .. опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- леп — Леп: — земляний віск [21] — земний віск [IV] — земний віск; церезина; линка глина, болото [V] — Леп — глина, земля, яку видобували з ям, де шукали нафти, є для редакції «земним воском». [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
- леп — леп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- леп — див. БРУД. Словник синонімів Караванського
- леп — -у, ч. 1》 Бруд, що вкриває спітніле, довго не мите тіло. || Липкий бруд, що вкриває певну поверхню. || чого, який, перен. Про щось негативне в житті людини. 2》 діал. Земляний віск; озокерит. Великий тлумачний словник сучасної мови
- леп — леп: ◊ ма́ти леп в голові бути розумним (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- леп — ОЗОКЕРИ́Т (мінерал групи нафтових бітумів, схожий на бджолиний віск), ЗЕМЛЯНИ́Й ВІСК, ГІРСЬКИ́Й ВІСК, ЛЕП діал. У підгір'ї Карпат відкрили нові поклади нафти, газу, озокериту (І. Словник синонімів української мови
- леп — ЛЕП, у, ч. 1. Бруд, що вкриває спітніле, довго не мите тіло. Хлюпнувши на себе раз, .. для сміху, кожний потім входив у смак і довго відтирав із себе леп, що в’їдався в шкіру цілими роками (Мик. Словник української мови в 11 томах
- леп — Леп, -пу м. Нечистота на тѣлѣ, потная грязь. Лепу на руках багато. Харьк. у. Словник української мови Грінченка