летючий

ЛЕТЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Який має здатність пересуватися в повітрі за допомогою крил.

Знайду те слово, – радий, мов дитя, І сяє ніч, і рожевіє туча, І вже я сам, немов бджола летюча, Обмазаний у кольори життя (А. Малишко);

Летючі лисиці балулі мають собачі голови і крила, що сягають у розмасі півтора метра (з наук.-попул. літ.);

// Який летить у повітрі, пересуваючись за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.).

[Хорунжий:] З пістоля кулею летючу птицю б'є [Гаркуша], досконально грає на бандурі, співа, вірші компонує (О. Стороженко);

Я вже втратив усяку надію що встрелити.., мої постріли розривали повітря, не пошкодивши ані одну летючу тварину (Олесь Досвітній);

// Який пересувається в повітрі завдяки певній зовнішній силі (вітру, поштовху і т. ін.).

Тануть, В'януть Сніги, – Як крізь хмари летючі Гляне сонце блискуче (О. Олесь);

Чулося дирчання автоматів, завивання і розриви мін, сухе шарудіння летючих снарядів (В. Собко);

Хвилинку він з подивом прислухався до виття вітру і з острахом – до бриніння летючого піску (Ю. Смолич);

// Який рухається в повітрі (про літаки, ракети і т. ін.).

Пішли брати в ліс. Зрубали там дерево і почали думати, як його летючий корабель збудувати (О. Іваненко);

// Який пересувається в просторі на літальному апараті.

Вона щоночі, пославши свій аеростат високо-високо вгору, .. стежить і ловить летючого ворога (Остап Вишня);

// перен. Який розноситься, лине в просторі (про слова, звуки тощо).

– Така-то вже [удова] жвава, говірка, така – що й летючи слова хапає... (Марко Вовчок).

2. Який швидко рухається (по землі, воді і т. ін.).

І мислиш: то не снів уява, Не порох пожовтілих книг – Човни летючі Святослава І хижоокий печеніг (М. Рильський);

// Якому властиво швидко переміщатися з місця на місце.

Фелах працює мовчки, тихий, пильний, будує дім, – там житиме пустий летючий рій мандрівців (Леся Українка);

// перен. Який швидко поширюється, розноситься (про звістку, палке слово і т. ін.).

Два роки минули, і слуги летючу звістку оп'ять [знову] принесли, що парус на морі біліє (Дніпрова Чайка);

Читаючи “Ронделі”, розумієш, чому вони літом 1920 року були передруковані в газеті-листівці, .. сила цих експресивних, летючих рядків дорівнювала силі бойових гасел (з наук. літ.);

// перен. Легкий стрімкий (про крок, ходу).

Сави не було, але він прийшов скорим, летючим кроком (О. Кобилянська);

Летюча швидка хода Ольги творила дивний контраст з її внутрішньою урівноваженістю (О. Донченко);

// перен. Неврівноважений, неспокійний (про людину і її вдачу).

Не хотів і мене директор випускати за три роки, хоч успіхи мої були добрі. – летюча натура, вітер, – неодмінно влізеш у якусь історію (С. Васильченко).

3. перен. Який починають без попередньої підготовки і проводять швидко (про мітинги, збори); летучий (у 4 знач.).

Керівники артільного руху заспокоювали їх [селян], скликали летючі збори, .. та маса стояла на своєму (Г. Епік);

// Який швидко минає.

Надвечір знову пройшов дощ, летючий (О. Гончар).

4. спец. Те саме, що летки́й.

Ароматний запах у сосновому лісі створюється завдяки наявності в повітрі найдрібніших частинок ефірної летючої олії живиці – скипидару (з наук.-попул. літ.).