леєр
ЛЕ́ЄР, а, ч., мор.
Трос, який натягують на суднах вздовж палуби, щоб запобігти падінню людей за борт, для сушіння білизни тощо.
Він тремтів увесь, мов у лихоманці, вп'явся побілілими руками в холодний стальний леєр, що був туго натягнутий вздовж борту (В. Кучер);
З радістю драїв би палубу.., з півслова кидався б під час бурі натягувати вподовж палуби штормові леєри (О. Гончар);
На яхті почалася метушня, і чайкам, що сиділи на іржавих леєрах та на щоглах напівзатонулого судна, стало зрозуміло, що люди з яхти мають намір висадитись на борт (М. Білкун).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- леєр — ле́єр іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- леєр — -а, ч., мор. Трос, якого натягують на суднах уздовж палуби, щоб запобігти падінню людей за борт, для сушіння білизни тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- леєр — ле́єр (голл. leier) туго натягнутий і закріплений обома кінцями трос (вірьовка), призначений для оберігання людей від падіння за борт, для встановлення косих вітрил, просушування білизни тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- леєр — ЛЕ́ЄР, а, ч., мор. Трос, який натягують на суднах вздовж палуби, щоб запобігти падінню людей за борт, для сушіння білизни тощо. З радістю драїв би палубу.. Словник української мови в 11 томах