1. Словник української мови у 20 томах

липкий

ЛИПКИ́Й, а́, е́.

Який легко прилипає; клейкий.

Хліб вийшов липкий, з закальцем на два пальці (І. Нечуй-Левицький);

Зіпертися не було на що. Руки вгрузали в липке багно (М. Руденко);

За добу чи за дві перед дощем на листі кінського каштана з'являються “сльози” – липкі крапельки соку (із журн.);

Після дощу цей пісок ставав липким і вогким (В. Винниченко);

// Вкритий шаром клейкої речовини; просякнутий клейкою речовиною.

Соломія провела рукою по його грудях і намацала мокру й липку сорочку (М. Коцюбинський);

Живи, розгортайся, липкий зелений листе (М. Рильський);

Синій дим плив до мене, я ловив його у липкі од цукерок долоні... (В. Дрозд);

Мокрі, липкі від поту люди зринали і не могли зринути з сонного очманіння (І. Багряний);

* Образно. Такий солодкий, липкий сон на світанку! (О. Донченко);

Липкі очі гестапівця ялозили по ньому, як трупні мухи (Н. Рибак);

Його охоплювала млість, тягуча, липка, що робила тіло купою тіста... (В. Підмогильний);

* У порівн. Задля своєї товариської, легко запальної і немов липкої вдачі волочив [Хома] за собою все цілий хвіст сателітів, прихильників (І. Франко);

* Образно. * У порівн. Знову всі вікна, двері, ворота обліплені дачником, як мухоловний липкий папір мухами (В. Винниченко);

// перен. Охочий до чого-небудь; беручкий (у 1 знач.).

Хвалить [мати] сина, який він липкий до роботи (С. Чорнобривець);

До хазяйства липкий такий, вже й ночі не дрсить, коли треба (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. липкий — липки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. липкий — Липучий, чіпкий, глейкий, сов. клейкий; П. (до праці) беручкий, охочий. Словник синонімів Караванського
  3. липкий — див. в'язкий Словник синонімів Вусика
  4. липкий — [лиепкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  5. липкий — -а, -е. Який легко прилипає; клейкий. || Вкритий шаром клейкої речовини; просякнутий клейкою речовиною. || перен. Охочий до чого-небудь; беручкий (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. липкий — Беркий, беручкий, глизявий, глейкий, глеюватий, липучий Словник чужослів Павло Штепа
  7. липкий — ма́ти свербля́чі (липкі́) ру́ки, жарт. Виявляти потяг до крадіжки; брати, привласнювати чуже. Не май рук сверблячих (Укр.. присл..); Надто липкі руки мали деякі можновладці, от і обікрали державу (З газети). Фразеологічний словник української мови
  8. липкий — ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал. Словник синонімів української мови
  9. липкий — Липки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. липкий — ЛИПКИ́Й, а́, е́. Який легко прилипає; клейкий. Хліб вийшов липкий, з закальцем на два пальці (Н.-Лев., II, 1956, 302); Зіпертися не було на що. Руки вгрузали в липке багно (Руд., Вітер.. Словник української мови в 11 томах
  11. липкий — Липкий, -а, -е 1) Липкій. Вона мене по тілу маже липким, вонючим, як смола. Алв. 64. 2) Прилипчивый (о болѣзни). 3) Имѣющій влеченіе къ чему-нибудь. Левиц. І. 341. До хазяйства липкий такий, вже й ночі не доспить, коли треба. Словник української мови Грінченка