1. Словник української мови в 11 томах

липкий

ЛИПКИ́Й, а́, е́. Який легко прилипає; клейкий.

Хліб вийшов липкий, з закальцем на два пальці (Н.-Лев., II, 1956, 302);

Зіпертися не було на що. Руки вгрузали в липке багно (Руд., Вітер.., 1958, 101);

// Вкритий шаром клейкої речовини; просякнутий клейкою речовиною.

Соломія провела рукою по його грудях і намацала мокру й липку сорочку (Коцюб., І, 1955, 357);

Живи, розгортайся, липкий зелений листе (Рильський, І, 1960, 286);

*Образно. Такий солодкий, липкий сон на світанку! (Донч., II, 1956, 136);

Липкі очі гестапівця ялозили по ньому, як трупні мухи (Рибак, Час.., 1960, 38);

*У порівн. Задля своєї товариської, легко запальної і немов липкої вдачі волочив [Хома] за собою все цілий хвіст сателітів, прихильників (Фр., IV, 1950, 306);

// перен. Охочий до чого-небудь; беручкий (у 1 знач.).

Хвалить [мати] сина, який він липкий до роботи (Чорн., Визвол. земля, 1950, 222).

◊ Липкі́ ру́ки у кого — про того, хто бере чуже, краде.

Їмость догадувалася, що в Івана липкі руки, але мовчала (Март., Тв., 1954, 358).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. липкий — липки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. липкий — Липучий, чіпкий, глейкий, сов. клейкий; П. (до праці) беручкий, охочий. Словник синонімів Караванського
  3. липкий — див. в'язкий Словник синонімів Вусика
  4. липкий — [лиепкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  5. липкий — -а, -е. Який легко прилипає; клейкий. || Вкритий шаром клейкої речовини; просякнутий клейкою речовиною. || перен. Охочий до чого-небудь; беручкий (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. липкий — Беркий, беручкий, глизявий, глейкий, глеюватий, липучий Словник чужослів Павло Штепа
  7. липкий — ЛИПКИ́Й, а́, е́. Який легко прилипає; клейкий. Хліб вийшов липкий, з закальцем на два пальці (І. Нечуй-Левицький); Зіпертися не було на що. Руки вгрузали в липке багно (М. Словник української мови у 20 томах
  8. липкий — ма́ти свербля́чі (липкі́) ру́ки, жарт. Виявляти потяг до крадіжки; брати, привласнювати чуже. Не май рук сверблячих (Укр.. присл..); Надто липкі руки мали деякі можновладці, от і обікрали державу (З газети). Фразеологічний словник української мови
  9. липкий — ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал. Словник синонімів української мови
  10. липкий — Липки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. липкий — Липкий, -а, -е 1) Липкій. Вона мене по тілу маже липким, вонючим, як смола. Алв. 64. 2) Прилипчивый (о болѣзни). 3) Имѣющій влеченіе къ чему-нибудь. Левиц. І. 341. До хазяйства липкий такий, вже й ночі не доспить, коли треба. Словник української мови Грінченка