липка

ЛИ́ПКА, и, ж.

1. Зменш. до ли́па 1.

Скілько тут Сокири не бряжчали, Ні дубчика, ні липки не стяли (Греб., І, 1957, 62);

По алеї із молодих липок.. їхав зелений ридван (Панч, Гомон. Україна, 1954, 39).

2. діал. Таволга.

Квітнули величезні степові рум’янки, червоно-бузковий шпадник.., запашна липка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 51).

Обдира́ти (обде́рти, облу́плювати, облупи́ти і т. ін.), як (мов, на́че і т. ін.) ли́пку:

а) грабувати, забираючи все дочиста.

Не раз подорожніх багатих панів, Як липку сиру, обдирали [гайдамаки] (Бор., Тв., 1957, 71);

— Добре! — провадять усі в один голос. — Як липку облупимо [голову] … та й писаря завряд [заодно] (Мирний, І, 1949, 293);

б) брати, стягати дуже велику плату (податок, викуп і т. ін.).

— Злигались удвох [пан і прикажчик], доки воля вийде, обібрати нас, як липку. Собаки! — і Василь зо зла плюнув (Мирний, IV, 1955, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. липка — ли́пка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. липка — див. держак Словник синонімів Вусика
  3. липка — -и, ж. 1》 Зменш. до липа 1). Обдирати як липку. 2》 діал. Таволга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. липка — ЛИ́ПКА, и, ж. діал. Таволга. Скілько тут Сокири не бряжчали, Ні дубчика, ні липки не стяли (Є. Гребінка); Квітнули величезні степові рум'янки, червоно-бузковий шпадник.., запашна липка (З. Тулуб); По алеї із молодих липок .. їхав зелений ридван (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
  5. липка — ли́пка (лі́пка) вул. 1. вікно (ст) 2. шиба (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. липка — Липка, -ки ж. 1) ум. отъ липа. Ой у полі горина, стоїть липка зелена, ой на тій липці... три птахове співають. Чуб. V. 223. 2) Липовая кора, лубъ? А моя хата липками шита. Чуб. V. 412. 3) раст. Spiraea Filipendula. ЗЮЗО. І. 170. 4) = липці. Для сниманія вишень — очеретяна липка. О. 1861. V. 36. Словник української мови Грінченка