листячко

ЛИ́СТЯЧКО, а, с., збірн.

Зменш.-пестл. до ли́стя.

А три верби схилилися, Мов журяться вони, Що пройде любе літечко, Повіють холода [холоди], Осиплеться їх листячко І понесе вода (Л. Глібов);

Осінній вітер поздирав пожовкле листячко з дерев і котив ним по зжовклих стернях (Б. Лепкий);

Може, спить вона [білочка] тепер солодким сном, листячком у грушевому дуплі прикрившись, і сняться їй соснові шишки та солодкі горішки... (Остап Вишня);

Я подивився на ті гілочки, що вже ніколи не зазеленіють, не вкриються листячком, і мене охопив жаль (Б. Антоненко-Давидович);

* У порівн. Я .. себе переконував, що завтрашнє чи сторiчне мене не обходить, усе, що мною люблене, переболене, пережите, зраджене чи навпаки, – пiднесене на скрижалях, стлiє, як те листячко з дуплавої верби, що опало передторiшньої осенi, як тiльки-но розсипеться на цвинтарi моя могила (Р. Федорів).