листівка

ЛИСТІ́ВКА, и, ж.

1. Поштова картка, іноді з малюнком з одного боку.

У хаті, біля столу, сиділа мати. Руками підперла голову, а на білій скатертині лежала жовта листівка, змочена сльозами (К. Гриб);

Роззирнувшись, побачила на столикові в куточку якусь листівку (Ю. Винничук);

Мова про Ітаку – про ту, яку ми поки що готові впізнавати тільки на глянсованій листівці з синьо-зелено-золотим краєвидом (О. Забужко);

Можливо, визнаю це, я не повинен був робити докорів у поштовій листівці, а написати листа (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

// Лист, написаний на поштовій картці.

До мене запитання в листівках і листах (Д. Білоус);

Написала чоловікові коротку листівку і подалася “через усю карту”, аж на Курильські острови (П. Загребельний).

2. Друкований або рукописний аркуш з агітаційним, політичним або інформаційним змістом.

Тисячі людей, зневірених, ошуканих, обплутаних обманами в неволі, урятувалися листівками од вчинків одчайдушних і жахливих (О. Довженко);

Читаючи листівки, Марія хотіла за стилем відгадати, хто їх писав (О. Іваненко);

Сатіапал не підозрює своїх “гостей” ні в чому лихому, бо на віру сприйняв листівку з оголошенням про розшук “злочинців” (М. Дашкієв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me