литаври

ЛИТА́ВРИ, а́вр, мн. (одн. лита́вра, и, ж.).

Ударний музичний інструмент, що має форму півкулі, отвір якої затягнений шкірою; різновид барабана.

Військові клейноди запорожців складалися з булави, пернача, бунчука, корогви, печаті й котлів, або литаврів (А. Кащенко);

I знов загули литаври й тулумбаси, гримнули стрiли, народ захитався, i гетьман з царським послом в окруженню [оточенні] старшин пустився тою дорогою, котрою i прийшов (Б. Лепкий);

Гриміли десь козацькії литаври, Віки несли не раз залізний дар, – Він в холодку ж спочив у темній Лаврі, Від мудрості знесилений Владар (Є. Маланюк);

А литаври, що стояли на залізних триногах у центрі кола, біля стовпа, не вгавали (В. Малик);

// Звуки, утворювані цим інструментом.

Серед мідяної какофонії сумовитий баритон веде власну меланхолійну прошву, сам собою, один серед шалу корнетів, і валторн, і дурного брязкання литавр... (І. Багряний);

Без литаврів, без сурм, без посипання глиною чуба, без трикратного відмовляння прийняв Калнишевський із рук писаря булаву, пернач, печатку й мовчки поклонився старшинам на знак, що коло закінчено (Р. Іваничук).