литися

ЛИ́ТИСЯ, ллє́ться, недок.

1. Текти струменем.

Вода ллється на колеса зверху, обливає їх білою піною (І. Нечуй-Левицький);

Сонце палає, пече. Піт ллється, як злива (Д. Бузько);

Ллється небачений у них [індійців] тут метал, а мимо нього – просто через цех! – поважки ступають бродячі священні корови... (О. Гончар);

Кістка, яка враз стала непотрібною нам обом, валялася на землі, а з моєї добре-таки розпанаханої долоні щедро лилася кров (А. Дімаров);

Оліярник перехилив черпак, і тонюсінький, наче нитка, струмінь оливи почав литися крізь одну з маленьких ланок ланцюжка назад у глек (Ю. Винничук);

Опирі почали душитися зі сміху, а далі щось засвистіло, і зі стелі почав литися дощ (Г. Пагутяк);

// перен. Іти, пересуватися, сипатися і т. ін. великою масою.

Блеють овечки і ллються перістим потоком в долину, трясучи вим'ям, обважнілим од молока... (М. Коцюбинський);

Виходимо з собору. Довгі живі потоки ллються по вулицях (М. Івченко);

Хіба не він орав отут ниву, косив сіно і підставляв змозолені жмені важкому зерну, що лилося з лотоків? (Григорій Тютюнник);

// безос.

Ні п'ється, ні ллється, ні в чарці не зостається (Номис).

2. перен. Випромінюватися, поширюватися в просторі (про світло, пахощі і т. ін.).

Хвилі світла лились з неба, і чорні тіні десь пощезли, неначе сонячне сяйво загнало їх у землю (М. Коцюбинський);

У вікна через зарості фуксій лилося м'яке передвечірнє світло (І. Сенченко);

Світло лилося, світло шаленіло, світло кипіло довкола... (А. Дімаров);

// Плавно поширюватися в просторі; линути (про звуки, музику і т. ін.).

Може, він помагав своїми молитвами над недужим, а може, і своїми піснями; бо в його [нього] пісня лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається (П. Куліш);

Десь на селi далеко пiсня ллється, То голоснiш, то затиха вона... (Б. Грінченко);

Іноді ця лагідна мелодія ставала подібною до заглушеного стогону, але потім лилась вона далі, як прозорий струмок (Леся Українка);

З вікон танцювального залу все ще лилась музика (В. Поліщук);

* Образно. Вперед! Хай ллється бенкет життя! Перед нами світ до здобуття (Б.-І. Антонич).

3. перен. Легко, вільно викладатися, будуватися (про мову, стиль).

Неначе наш Дніпро широкий, Слова його [пророка] лились, текли І в серце падали глибоко! (Т. Шевченко);

Через край із серця Рідне слово ллється (П. Куліш);

Бабуся Одарка почала свої довгі розповідання про реквізиції й дорожнечу, що лились з неї, як вода з жлукта (В. Підмогильний);

Вірші ллються, як дзвінкий, прозорий струмок (О. Донченко);

Цілющим бальзамом лились слова мудреця на розтерзану душу Марії (Р. Іваничук).

4. Пас. до ли́ти 5.

Лемішка пішов до протопопа, записав півтори тисячі карбованців на дзвін .. Швидко сторгували майстрів, швидко лився великий дзвін (І. Нечуй-Левицький);

Дзвони ллються в фабриках за угоджену ціну (І. Франко);

Ллються деталі з високолегованих сплавів, кольорових металів і важко оброблюваних матеріалів (з навч. літ.).

◇ (1) За ко́мір (за ши́ю, за спи́ну і т. ін.) ллє́ться кому і без дод.:

а) треба негайно робити що-небудь, поспішати з чимось.

Уже за комір ллється, треба, щоб робота була зроблена якісно (з газ.);

б) терміново потрібен хто-небудь, потрібне щось.

– Де ж ти її зловиш, коли вже ось за комір ллється! (Є. Гуцало);

Кров (рідко крі́вця) [рі́ками] ллє́ться (тече́, розлива́ється, пролива́ється і т. ін.) / полила́ся (потекла́, розлила́ся, пролила́ся і т. ін.) див. кров;

Ли́ти (ли́тися, лину́ти і т. ін.) ливце́м див. ли́ти;

(2) Ли́тися / поли́тися рі́чкою (річка́ми, ріко́ю і т. ін.),:

а) (зі сл. горілка, вино і т. ін.) затрачатися, використовуватися і т. ін. у великій кількості.

Весілля було пишне та бучне..; горілка річкою лилася... (Панас Мирний);

Забахкали затички, полилось рікою дороге вино (І. Нечуй-Левицький);

б) (зі сл. хліб, зерно і т. ін.) надходити у великій кількості.

І полився рікою хліб на станцію (В. Минко).