литися

ЛИ́ТИСЯ, ллє́ться, недок.

1. Текти струменем.

Вода ллється на колеса зверху, обливає їх білою піною (Н.-Лев., II, 1956, 28);

У душі одрада, у серці легко. Кров ллється по жилах дужче і дужче (Мирний, V, 1955, 349);

Дивляться, перед ними стоїть старий довгоносище, захеканий, стомлений, піт з нього не капає, а ллється (Вишня, І, 1956, 419);

// перен. Іти, пересуватися, сипатися і т. ін. великою масою.

Блеють овечки і ллються перістим потоком в долину, трясучи вим’ям, обважнілим од молока… (Коцюб., II, 1955, 323);

Нас — мільйони. Масою грізною, як лавина огненна, лились-сунулись степами (Головко, І, 1957, 77);

Хіба не він орав отут ниву, косив сіно і підставляв змозолені жмені важкому зерну, що лилося з лотоків? (Тют., Вир, 1964, 526).

◊ Ливце́м (ли́внем) ли́тися — те саме, що Ливце́м (ли́внем) ли́ти ( див. ли́ти);

Ли́тися рі́чкою (річка́ми) — розливатися (проливатися) у великій кількості.

Весілля було пишне та бучне..; горілка річкою лилася… (Мирний, IV, 1955, 40);

Всі шукали щастя.. Для нього віддавали все найдорожче, губили себе і других, сльози й кров лились річками во ім’я його (Л. Укр., III, 1952, 550).

2. перен. Випромінюватися, поширюватися в просторі (про світло, пахощі тощо).

Хвилі світла лились з неба, і чорні тіні десь пощезли, неначе сонячне сяйво загнало їх у землю (Коцюб., І, 1955, 61);

У вікна через зарості фуксій лилося м’яке передвечірнє світло (Сенч., Опов., 1959, 45);

// Плавно поширюватися в просторі; линути (про звуки, музику і т. ін.).

Іноді ця лагідна мелодія ставала подібною до заглушеного стогону, але потім лилась вона далі, як прозорий струмок (Л. Укр., III, 1952, 590);

З репродуктора лилась вечірня музика.

3. перен. Легко, вільно викладатися, будуватися (про мовлення, стиль).

Неначе наш Дніпро широкий, Слова його [пророка] лились, текли І в серце падали глибоко! (Шевч., II, 1953, 102);

А з темряви другої кімнати тихо ллється журна сповідь найдорожчої в світі людини, яка дала їй життя (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 4);

Вірші ллються, як дзвінкий, прозорий струмок (Донч., II, 1956, 400).

4. Пас. до ли́ти 3.

Деякі деталі машин ллються з чавуну.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. литися — (рух рідини) ллятися, текти, бігти, плисти, (сильно) струмувати, цюркотіти. Словник синонімів Полюги
  2. литися — ли́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. литися — (- воду) ллятися, струменіти, струмувати, струміти, бігти цівкою; (- запах) пахтіти; (- світло) розливатися; (- звук) линути; (- мову) текти, лунати. Словник синонімів Караванського
  4. литися — див. лити Словник синонімів Вусика
  5. литися — ллється, недок. 1》 Текти струменем. || перен. Іти, пересуватися, сипатися і т. ін. великою масою. 2》 перен. Випромінюватися, поширюватися в просторі (про світло, пахощі тощо). || Плавно поширюватися в просторі; линути (про звуки, музику і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. литися — ЛИ́ТИСЯ, ллє́ться, недок. 1. Текти струменем. Вода ллється на колеса зверху, обливає їх білою піною (І. Нечуй-Левицький); Сонце палає, пече. Піт ллється, як злива (Д. Бузько); Ллється небачений у них [індійців] тут метал, а мимо нього – просто через цех!... Словник української мови у 20 томах
  7. литися — ли́ти (ли́тися) ливце́м. Іти (про великий, сильний дощ). — Оце недавно лили ливцем місяцями страшні наглі дощі (І. Нечуй-Левицький); Дощ ливцем лив усю ніч (З газети). лину́ти (поли́тися) ливце́м. Заберіть собі оцю сіль. Фразеологічний словник української мови
  8. литися — ЛИ́ТИСЯ (про будь-яку рідину), ЛЛЯ́ТИСЯ рідше, ТЕКТИ́, ЛИ́ТИ, БІ́ГТИ, ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ТОЧИ́ТИСЯ, РИ́НУТИ підсил., ЦІДИ́ТИ підсил., ЮШИ́ТИ підсил., СИ́ПАТИСЯ розм., ХЛЮЩА́ТИ розм., ЦІ́ВКОЮ БИ́ТИ підсил. розм., ТОКУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. литися — Ли́тися, ллю́ся, ллє́шся, ллє́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. литися — Литися, ллю́ся, ллєшся гл. Литься. Ні п'ється, ні ллється, ні в чарці не остається. Ном. № 7589. А в тії дівчини, а в тії молодої аж на землю сльози ллються. Мет. 80. Столітнії очі як зорі сияли, а слово за словом сміялось, лилось. Шевч. 205. Словник української мови Грінченка