лихоманити

ЛИХОМА́НИТИ, ить, недок., розм.

1. безос. Бути в стані гарячки (у 1 знач.).

Знову вдягнув кожуха. Зимно!.. Аж лихоманить... (Василь Шевчук);

– Якось прохолодно... Мене лихоманить... (О. Бердник);

Зараз він думав, що його лихоманить од застуди (Ю. Мушкетик);

– Три дні лежала. Думала – помру. Лихоманило, нудило, вивертало (Люко Дашвар);

// Про відчуття нервового дрожу внаслідок надмірного хвилювання, страху і т. ін.

Він ще довго не міг заспокоїтися, чуючи, як його дедалі сильніше лихоманить (Е. Андієвська);

I від страху, що приріжуть, його почало дрібно лихоманити (Ю. Логвин).

2. кого, що, перен. Приводити в збуджений стан; хвилювати.

Це так йому колись говорив Оникій Безбородько, якого аж лихоманила злоба до більшовиків (М. Стельмах);

// безос.

Адже всю осінь місто лихоманило, трясло (В. Малик);

За пороги втікали міщани, реєстрові козаки, всі ті, хто донедавна був бидлом і хлопом, ставали товаришами по зброї. Україна клекотіла, Україну лихоманило... (В. Чемерис).

3. що, перен. Порушувати нормальний ритм роботи, життя, існування (підприємства, установи, механізму і т. ін.).

Навіть сторож дід Павло – На електровозі!.. Лихоманить шахту “Біс” Штурмова гарячка! (С. Олійник);

// безос.

Тур відстрілювався, не знаючи, в який бік відстрілюватися. Автомат лихоманило в його руках (Б. Харчук);

Реформи буксують, енергетику лихоманить, віце-прем'єра от-от посадять (Л. Костенко).