лихоманковий

ЛИХОМА́НКОВИЙ, а, е.

1. Стос. до лихоманки (у 1 знач.); який буває під час лихоманки.

Очі йому світилися з лихоманковим поблиском (В. Барка);

Вражало в ній хворобливе жовте лице і злякані сухі очі з лихоманковим блиском (Григорій Тютюнник);

Тільки блідий, з лихоманковим поглядом чорних очей баптист, насупивши густі брови, дивився під ноги (О. Бердник);

Ярополк дивився на те запекле змагання й відчував, що дрібно тремтить усім тілом, наче в пропасниці або лихоманковому жару (І. Білик).

2. перен. Дуже збуджений, нервовий.

Раміро втратив властиву йому твердість і впевненість, він горів якимсь нездоровим лихоманковим вогнем, неспокійним і тривожним (В. Владко);

Тоня сама не своя вiд хвилювання, її охоплює лихоманкове збудження, проймає дрож (О. Гончар);

// Неспокійний.

Чи не примарилось йому в лихоманковому сні радісне народження сина і все те, що він вимріяв, вистраждав, випестив у серці, поки хлопченя бігало біля його ніг? (Ю. Бедзик).

3. перен. Надзвичайно квапливий, нерівний (про дії, працю і т. ін.).

“За півтори години далеко не втечеш, Андрію”, – думалося [Михайлові] в лихоманковому темпі гонитви (Іван Ле);

// Часто й різко повторюваний (про обриси предметів, форму і т. ін.).

Яковенкові досить було глянути на лихоманкове визміювання дроту, як він уже сповнився рішучості й енергії для діяння! (П. Загребельний).