лихослів'я

ЛИХОСЛІ́В'Я, я, с.

1. Лайливі, соромітні слова й вислови; обсценна лексика й фразеологія.

Ще деякий час наглядач полоскав в'язнів у бурхливім потоці лихослів'я, але француз не звертав на нього ніякої уваги (О. Бердник);

І Андрон Кос, мастак, поет у лихослів'ї, як і його батько Кузька, застрочив, наче з кулемета (Б. Харчук);

Очевидно, стольник ще й постарався (а він з натхненням лаявся на всі заставки), чи лихослів'я подіяло, але стрільці жвавіше заметушилися (В. Чемерис);

Ні, у таких, як я, людей простих, менше спокус, та й ті невеликі: марнотратство, чи блуд, чи лихослів'я (Г. Пагутяк).

2. Грубі, недоброзичливі, в'їдливі слова й вислови.

Він назвав її дурною бабою, .. і Мокрина, яка звикла до лихослів'я чоловіка, взяла батога, стьобнула ним спочатку чоловіка, а потім повела коні (М. Стельмах);

* Образно. Михайло зміряв його холодним поглядом, зиркнув тривожно на почорнілого від поту й сонця друга, що заховався у цій дрімучій пущі од лихослів'я світу (Валерій Шевчук).