лицемірно

ЛИЦЕМІ́РНО, присл.

Удавано сердечно, доброзичливо; нещиро.

Вона, наприклад, уважає, що Олександра Михайлівна грабує її. І не лицемірно вважає, в тому то й біда, що ні, а щиро, всею істотою переконана в цьому... (В. Винниченко);

Їй здавалося, що на пошті всі вже знають про її горе .. і тепер лицемірно виказують їй своє вболівання, аби в душі ще більше покепкувати з неї (Б. Антоненко-Давидович);

Він глянув на Нелю, і його очі спалахнули наче від магнію, але тут же сховались за лицемірно опущеними повіками (Ірина Вільде);

Відвернуться лицемірно від молодої жінки [Євпраксії] всі можні, відвернеться сестра Янка, навіть рідна мати, княгиня Анна, лякатиметься повернення збезчещеної доньки (П. Загребельний);

“Професіонали-нігілісти” з питань національної культури лицемірно плутають поняття “рідна мова” й “мова спілкування” (з публіц. літ.).