лицяння
ЛИЦЯ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. лиця́тися.
Чути веселі вигуки, срібні реготи дівчат та шепоти лицяння (І. Франко);
– Невже тобі не обридло це лицяння? Ти зрозумій, що всі приходили тільки використати тебе – дівчину гарну, вродливу... (В. Підмогильний);
Та як ударить [Остап Вересай] про жону гусарську, Про щиголеве розповість лицяння, – Ну, хто б таки байдуже слухать міг? (М. Рильський);
Їй було колись байдуже і до його лицяння, і до тих турнірів та альб і серенад, що він на честь їй улаштовував (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лицяння — лиця́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- лицяння — -я, с. Дія за знач. лицятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лицяння — ЗАЛИЦЯ́ННЯ, ЛИЦЯ́ННЯ, ЖЕНИХА́ННЯ, ФЛІРТ, ФЛІРТУВА́ННЯ, ЗАЛЬО́ТИ мн., розм., ФІ́ГЛІ мн., розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ мн., розм., ДЖИГУ́НСТВО розм. Словник синонімів української мови
- лицяння — Лиця́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лицяння — ЛИЦЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. лиця́тися. Та як ударить [Остап Вересай] про жону гусарську, Про щиголеве розповість лицяння, — Ну, хто б таки байдуже слухать міг? (Рильський, Зграя.., 1960, 39); Чути веселі вигуки, срібні регати дівчат та шепоти лицяння (Фр., VIII, 1952, 78). Словник української мови в 11 томах
- лицяння — Лиця́ння, -ня с. Ухаживаніе, любезничаніе. Словник української мови Грінченка