лицяння

ЗАЛИЦЯ́ННЯ, ЛИЦЯ́ННЯ, ЖЕНИХА́ННЯ, ФЛІРТ, ФЛІРТУВА́ННЯ, ЗАЛЬО́ТИ мн., розм., ФІ́ГЛІ мн., розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ мн., розм., ДЖИГУ́НСТВО розм. По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (М. Коцюбинський); Чути веселі вигуки, срібні реготи дівчат та шепоти лицяння (І. Франко); Серед челядників уже ходили чутки про женихання хорунжого до хазяйської дочки (С. Добровольський); (Юрко:) Виходить — ти всерйоз закоханий? А я весь час думав, що між вами звичайний флірт (Я. Мамонтов); Бажаю, щоб ми раз уяснили собі, чим власне має бути театр — чи підоймою поступу і просвіти, чи.. місцем фліртування в антрактах (І. Франко); Не раз, приїжджаючи на батьківський хутір, Семен пробував залицятися до Василини, але нічого з його зальотів не виходило (М. Стельмах); Маріка, як тільки Тимофій куди відвернеться, заводить фіґлі з його братом Палійчуком (Г. Хоткевич); З великою неохотою йшов Захарко до Кирила говорити про фіґлі-міґлі наймолодшої невістки Оксани, яка.. крадькома знаходила собі втіху з Карпом... (А. Іщук).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лицяння — лиця́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. лицяння — -я, с. Дія за знач. лицятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лицяння — ЛИЦЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. лиця́тися. Чути веселі вигуки, срібні реготи дівчат та шепоти лицяння (І. Франко); – Невже тобі не обридло це лицяння? Ти зрозумій, що всі приходили тільки використати тебе – дівчину гарну, вродливу... (В. Словник української мови у 20 томах
  4. лицяння — Лиця́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. лицяння — ЛИЦЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. лиця́тися. Та як ударить [Остап Вересай] про жону гусарську, Про щиголеве розповість лицяння, — Ну, хто б таки байдуже слухать міг? (Рильський, Зграя.., 1960, 39); Чути веселі вигуки, срібні регати дівчат та шепоти лицяння (Фр., VIII, 1952, 78). Словник української мови в 11 томах
  6. лицяння — Лиця́ння, -ня с. Ухаживаніе, любезничаніе. Словник української мови Грінченка