1. Словник української мови у 20 томах

лобатий

ЛОБА́ТИЙ, а, е.

З великим опуклим лобом (про людину або тварину).

Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли, похитують лобатими головами (М. Коцюбинський);

А голова, коли дід з неї скине бриля, справді Сократова: лобата, повна розуму (О. Гончар);

У хлопчика була стрижена лобата голова з великими відстовбурченими вухами (В. Нестайко);

// у знач. ім. лоба́тий, того, ч., розм. Те саме, що лоба́нь 1.

“Лобатим”, чи “лобком”, дражнили у бурсі Демка Гречаного за його крутий лоб (Д. Мордовець);

// перен., розм. Розумний, кмітливий.

– Я ж казав, що знайдеться, – обізвався і сусід. – Такий лобатий не пропаде (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лобатий — лоба́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лобатий — див. розумний Словник синонімів Вусика
  3. лобатий — -а, -е. З великим опуклим лобом (про людину або тварину). || у знач. ім. лобатий, -того, ч., розм. Те саме, що лобань 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лобатий — Високочоловий Словник чужослів Павло Штепа
  5. лобатий — ЛОБА́НЬ розм. (людина або тварина з великим опуклим чолом), ЛОБА́СТИЙ у знач. ім., розм., ЛОБА́ТИЙ у знач. ім., розм. Петро, дядьків Семенів лобань, напередодні острижений налисо, .. Словник синонімів української мови
  6. лобатий — Лоба́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лобатий — ЛОБА́ТИЙ, а, е. З великим опуклим лобом (про людину або тварину). Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли, похитують лобатими головами (Коцюб. Словник української мови в 11 томах