1. Словник української мови в 11 томах

лобатий

ЛОБА́ТИЙ, а, е. З великим опуклим лобом (про людину або тварину).

Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли, похитують лобатими головами (Коцюб., І, 1955, 180);

З печі на лежанку спустився, нарешті, сам Василько, білоголовий, лобатий карапуз (Гончар, II, 1959, 141);

// у знач. ім. лоба́тий, того, ч., розм. Те саме, що лоба́нь 1.

"Лобатим", чи "лобком", дражнили у бурсі Демка Гречаного за його крутий лоб (Морд., І, 1958, 186).

∆ Лоба́тий горб, геол., — те саме, що Бара́нячий (льодови́й) лоб ( див. лоб).

Місяць стояв праворуч, над Россю, якраз над тим лобатим горбом, на якому досі, уже впівголоса, співали дівчата (Ряб., Жайворонки, 1957, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лобатий — лоба́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лобатий — див. розумний Словник синонімів Вусика
  3. лобатий — -а, -е. З великим опуклим лобом (про людину або тварину). || у знач. ім. лобатий, -того, ч., розм. Те саме, що лобань 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лобатий — Високочоловий Словник чужослів Павло Штепа
  5. лобатий — ЛОБА́ТИЙ, а, е. З великим опуклим лобом (про людину або тварину). Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли, похитують лобатими головами (М. Коцюбинський); А голова, коли дід з неї скине бриля, справді Сократова: лобата, повна розуму (О. Словник української мови у 20 томах
  6. лобатий — ЛОБА́НЬ розм. (людина або тварина з великим опуклим чолом), ЛОБА́СТИЙ у знач. ім., розм., ЛОБА́ТИЙ у знач. ім., розм. Петро, дядьків Семенів лобань, напередодні острижений налисо, .. Словник синонімів української мови
  7. лобатий — Лоба́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)