1. Словник української мови у 20 томах

лобний

ЛО́БНИЙ, а, е.

Стос. до лоба.

Він [головний біль] пульсував десь у лобній частині мозку, час від часу посмикуючи за очі (І. Карпа);

Мені в ту хвилину почали снуватись у голові думки про те, які розлади з'явились би у професора Деврайєнта, коли б йому видалити праву лобну частку головного мозку (Ю. Лісняк, пер. з тв. К. Чапека);

Хворі на венозну енцефалопатію скаржаться на тупий головний біль, переважно в лобній і потиличній ділянках, частіше після сну (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лобний — ло́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лобний — ЛОБНИЙ – ЛОБОВИЙ Лобний. Те саме, що лобовий 1. Лобовий. 1. Який стосується лоба: лобова кістка. 2. Спрямований прямо перед собою, в лоб; який міститься в передній частині чогось: лобовий удар, лобова атака, лобовий вогонь, лобове скло, лобовий щит. Літературне слововживання
  3. лобний — -а, -е. Прикм. до лоб 1). Лобна пазуха анат. — порожнина, яка розміщена в лусці лобної кістки. Лобне місце — а) (іст.) поміст, підвищення на площі, з якого в старовину оголошувалися царські укази і де проводилися публічні страти... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лобний — ЛО́БНИЙ, а, е. Прикм. до лоб 1. Щелепи [у дельфінів] видовжені далеко вперед, мов дзьоб. А зверху на них лежить жирова подушка — лобний виступ (Наука.., 2, 1967, 23). Ло́бне мі́сце: а) (іст. Словник української мови в 11 томах