лобний
ло́бний
-а, -е.
Прикм. до лоб 1).
Лобна пазуха анат. — порожнина, яка розміщена в лусці лобної кістки.
Лобне місце — а) (іст.) поміст, підвищення на площі, з якого в старовину оголошувалися царські укази і де проводилися публічні страти; б) природне підвищення в якому-небудь пункті, що є його центром.
Лобний полюс анат. — передній кінець півкулі великого мозку.
Лобний синдром мед. — симптомокомплекс, що спостерігається при ураженнях лобної частки великого мозку при пухлинах, травмах.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лобний — ло́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- лобний — ЛОБНИЙ – ЛОБОВИЙ Лобний. Те саме, що лобовий 1. Лобовий. 1. Який стосується лоба: лобова кістка. 2. Спрямований прямо перед собою, в лоб; який міститься в передній частині чогось: лобовий удар, лобова атака, лобовий вогонь, лобове скло, лобовий щит. Літературне слововживання
- лобний — ЛО́БНИЙ, а, е. Стос. до лоба. Він [головний біль] пульсував десь у лобній частині мозку, час від часу посмикуючи за очі (І. Карпа); Мені в ту хвилину почали снуватись у голові думки про те, які розлади з'явились би у професора Деврайєнта... Словник української мови у 20 томах
- лобний — ЛО́БНИЙ, а, е. Прикм. до лоб 1. Щелепи [у дельфінів] видовжені далеко вперед, мов дзьоб. А зверху на них лежить жирова подушка — лобний виступ (Наука.., 2, 1967, 23). Ло́бне мі́сце: а) (іст. Словник української мови в 11 томах