лобний
ЛО́БНИЙ, а, е. Прикм. до лоб 1.
Щелепи [у дельфінів] видовжені далеко вперед, мов дзьоб. А зверху на них лежить жирова подушка — лобний виступ (Наука.., 2, 1967, 23).
Ло́бне мі́сце:
а) (іст.) поміст, підвищення на площі, з якого в старовину оголошувались царські укази і де проводилися публічні страти.
Біля лобного місця дячки з гусячими перами за вухом і каламарями мідними, прив’язаними до гудзиків на благеньких рясах, нишпорять поміж прийшлими людьми (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 273);
б) природне підвищення в якому-небудь пункті, що є його центром.
На лобному місці, де колись стояла трухлява дерев’яна церковка, тепер стоїть будинок школи-одинадцятирічки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 138).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лобний — ло́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- лобний — ЛОБНИЙ – ЛОБОВИЙ Лобний. Те саме, що лобовий 1. Лобовий. 1. Який стосується лоба: лобова кістка. 2. Спрямований прямо перед собою, в лоб; який міститься в передній частині чогось: лобовий удар, лобова атака, лобовий вогонь, лобове скло, лобовий щит. Літературне слововживання
- лобний — -а, -е. Прикм. до лоб 1). Лобна пазуха анат. — порожнина, яка розміщена в лусці лобної кістки. Лобне місце — а) (іст.) поміст, підвищення на площі, з якого в старовину оголошувалися царські укази і де проводилися публічні страти... Великий тлумачний словник сучасної мови
- лобний — ЛО́БНИЙ, а, е. Стос. до лоба. Він [головний біль] пульсував десь у лобній частині мозку, час від часу посмикуючи за очі (І. Карпа); Мені в ту хвилину почали снуватись у голові думки про те, які розлади з'явились би у професора Деврайєнта... Словник української мови у 20 томах