лови

ЛО́ВИ, ів, мн.

1. Полювання на звіра, птахів, рибу і т. ін.

В графських лісах зимою, коло Різдва, відбувалися великі лови (Б. Лепкий);

Гайдуки, либонь, верталися з ловів, .. зайняли всю греблю, Філону довелося .. підтримувати плечем воза, щоб не скотився в діл (Ю. Мушкетик);

В літній резиденції Його Превелебності закінчуються останні приготування до сезону великих ловів (Ю. Андрухович);

* Образно. – А жити й їсти треба, і тому й ведуться такі шалені лови за жінкою з посагом (Ірина Вільде).

2. Те саме, що ло́влення.

На вільних землях зорганізовані були на втікачів лови (М. Коцюбинський).

○ (1) На ло́ви, у знач. присл. – на полювання, риболовлю.

[Химка:] У суботу панича не буде дома – на лови збирається (Панас Мирний);

– От ти, лучнику, коли хочеш, то й завтра підемо на лови, лише прилагодь багато добрих стріл (А. Чайковський);

– Що, отче? – запитав, протираючи очi, Микула. – На лови збираєшся? (С. Скляренко);

– Князь Рюрик запросив на лови, – пояснив княжий покладник (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me