локативний

ЛОКАТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв.

Прикм. до локати́в.

Функція відносної постійності задається предикатами потенційності, рідше релятивними та локативними предикатами (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. локативний — -а, -е. Прикм. до локатив. Великий тлумачний словник сучасної мови