локатив

ЛОКАТИ́В, а, ч., лінгв.

Місцевий відмінок.

У функції локатива домінують назви предметів дійсності, які вказують на статичну і динамічну локалізацію дії щодо просторових меж цього предмета (з наук. літ.);

Іменник у формі локатива не завжди входить до складу словесних образів, що мають обставинну семантику (з наук. літ.).