локатив

локати́в

[лат. (casus) locativus]

місцевий відмінок.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. локатив — локати́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. локатив — -а, ч. Місцевий відмінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. локатив — ЛОКАТИ́В, а, ч., лінгв. Місцевий відмінок. У функції локатива домінують назви предметів дійсності, які вказують на статичну і динамічну локалізацію дії щодо просторових меж цього предмета (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах